Розділ «ГЛОСАРІЙ»

Екологічна ситуація — сукупність станів екологічних об'єктів у межах певної території (ландшафт, річковий басейн, адміністративний район, місто, природний регіон, адміністративна область або країна загалом) у певний проміжок часу.

Екологічна ситуація надзвичайна — ситуація, що виникає внаслідок раптових природних лих або техногенних аварій і супроводжується великими збитками.

Екологічне законодавство — структура, котра об'єднує екологічні юридичні норми різного рівня та різної спрямованості.

Екологічний потенціал території — 1) здатність природного середовища відновлювати певний рівень якості помешкання протягом досить тривалого часу;

2) сукупність речовинно-енергетичних ресурсів і властивостей екосистем, що забезпечують її максимально можливі структурно-функціональні параметри (енергетичні, організаційні, біогеохімічні, водотрансформаційні, середовищні) і корисні функції (захисні, продукційні, рекреаційні, редукційні, ресурсні, естетичні), котрі людина може використовувати.

Екологічне право – система норм і правил, що регулюють відносини в галузі охорони, використання, відтворення всіх природних ресурсів, екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, життя і здоров'я людей від негативного впливу забрудненого навколишнього середовища.

Екологічні проблеми — суперечності, які виникають у системі речовинних, енергетичних, інформаційних зв'язків суспільства з природним середовищем, вплив цих протиріч на людину й умови її життєдіяльності

Екомережа України — 1) територіально безперервна система природних ландшафтів, що утворюють природний каркас, котрий визначатиме екологічну стійкість території;

2) єдина територіальна система, до якої належать ділянки природних ландшафтів, що особливо охороняються, і території й об'єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території й об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України і є частиною структурних територіальних елементів екомережі — природних регіонів, природних коридорів, буферних зон.

Енергетична безпека — стан готовності паливно-енергетичного комплексу країни щодо максимально надійного, технічно безпечного, екологічно прийнятного, економічно ефективного й обґрунтовано достатнього енергозабезпечення економіки держави й населення, а також щодо гарантованого забезпечення можливості керівництва держави у формуванні та здійсненні політики захисту національних інтересів у сфері енергетики без зовнішнього і внутрішнього тиску.

Енергоефективність — співвідношення загальних запасів основних видів енергії (ЗЗОВЕ) до ВВП; вона є основним показником ефективності економіки країни.

Енергозбереження — діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), спрямована на раціональне використання й економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів у національному господарстві, реалізується шляхом використання технічних, економічних і правових методів.

Енергозберігаюча технологія — метод виробництва продукції з раціональним використанням енергії, що дає можливість одночасно зменшити енергетичне навантаження на навколишнє природне середовище і кількість енергетичних відходів, отриманих у процесі виробництва й експлуатації виготовленого продукту.

Забруднення водних ресурсів — внесення людиною безпосередньо або опосередковано речовин та енергії у водне середовище, що спричинює такі шкідливі наслідки, як завдання збитків живим ресурсам, небезпека для здоров'я людей, ускладнення морської діяльності, включаючи рибальство, погіршення якості морської води та зменшення її корисних властивостей.

Забруднення ґрунтів — процес привнесення та виникнення в ґрунті нових, нехарактерних для нього фізичних, хімічних, біологічних агентів, або перевищення за певний час середнього багаторічного природного рівня концентрації зазначених агентів.

Заказники — природні території (акваторії)" створені з метою збереження і відтворення природних комплексів або їх окремих компонентів.

Заповідання — вилучення певної території зі сфери звичайної господарської діяльності з метою підтримки екологічної рівноваги, збереження еталонів недоторканої природи, наукових досліджень характеру взаємозв'язків між екологічними факторами екосистем для збереження і відтворення ландшафтів.

Заповідні урочища — лісові, степові, болотні й інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне й естетичне значення та створюються для збереження їх у природному стані.

Затока — частина океану, яка вдається в сушу, але має вільний водообмін з іншими частинами океану.

Зелена книга України — державний документ, в якому наведені відомості про сучасний стан рідкісних, зникаючих і типових природних рослинних угруповань України, що потребують охорони та мають важливе значення як складова біологічного різноманіття.