до 2003 р., тис. га*164
*164: {Національна доповідь України про гармонізацію життєдіяльності суспільства у навколишньому природному середовищі. — К., 2003. — С. 57.}
Категорії об'єктів ПЗФ | 1992 р. | 2003 р. | ||
Кількість | Площа | Кількість | Площа | |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
Природні заповідники | 15 | 207,5 | 17 | 163,7 |
Біосферні заповідники | — | — | 4 | 222,5 |
Національні природні парки | 3 | 123,2 | 12 | 632,1 |
Державні заповідно-мисливські господарства | 1 | 34,1 | _ | _ |
Заказники | 1711 | 746,7 | 2595 | 1067,4 |
Загальнодержавного значення | 227 | 330,0 | 292 | 356,4 |
Місцевого значення | 1484 | 416,7 | 2303 | 711,0 |
Пам'ятки природи | 2661 | 16,3 | 3000 | 24,4 |
Загальнодержавного значення | 123 | 4,9 | 132 | 5,7 |
Місцевого значення | 2538 | 11,4 | 2868 | 18,7 |
Ботанічні сади | 16 | 1,9 | 22 | 2,0 |
Загальнодержавного значення | 16 | 1,9 | 17 | 1,9 |
Місцевого значення | — | — | 5 | 0,1 |
Зоологічні парки | 6 | 0,1 | 12 | 0,4 |
Загальнодержавного значення | 6 | 0,1 | 7 | 0,1 |
Місцевого значення | — | — | 5 | 0,3 |
Дендрологічні парки | 19 | 1,2 | 37 | 1,5 |
Загальнодержавного значення | 19 | 1,2 | 19 | 1,35 |
Місцевого значення | — | — | 18 | 0,13 |
Парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва | 497 | 13,1 | 536 | 13,6 |
Загальнодержавного значення | 83 | 5,8 | 88 | 6,0 |
Закінчення табл. 12.3
1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
Місцевого значення | 414 | 7,3 | 448 | 7,6 |
Регіональні ландшафтні парки | 1 | 42,1 | 43 | 603,6 |
Заповідні урочища | 672 | 68,5 | 762 | 82,0 |
Усього (фактична площа ПЗФ) | 5602 | 1254,7 | 7040 | 2715,4* |
Відсоток фактичної площі ПЗФ від площі України | 2,1 | 4,5 |
Примітка: * - фактична площа ПЗФ України (без урахування площ тих об'єктів ПЗФ, території яких входять до складу територій інших об'єктів ПЗФ).
Найменша (до 1 %) площа у Вінницькій, Дніпропетровській, Київській, Кіровоградській, Харківській областях, найбільша (11-15 %) — у Закарпатській, Івано-Франківській, Хмельницькій областях, м. Києві, а в м. Севастополі становить майже ЗО %. У Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Черкаській областях та Автономній Республіці Крим заповідні території займають 2-4 %, у Волинській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Чернівецькій та Чернігівській областях — 6-9 % *165.
*165: {Національна доповідь України про гармонізацію життєдіяльності суспільства у навколишньому природному середовищі. — К., 2003. — С. 57.}
Серед показників сталого розвитку держави щодо природно-заповідної мережі розрізняють такі:
— загальна площа природно-заповідних територій в абсолютній та відносній кількостях ("відсоток заповідності"), що становить екологічний каркас держави;
— якісний (категорійний) склад природно-заповідних територій. Значну роль в інтеграції природно-заповідної мережі в господарство відіграють поліфункціональні території;
— наявність планів перспективного розвитку заповідної мережі держави;
— наявність мережі міждержавних природно-заповідних територій, що в Європі з'єднують заповідні мережі різних країн, створюють основу для спільних досліджень.
За першим показником нині Україна має не дуже великий відсоток заповідності — лише 4,5 %, але темпи його зростання цілком задовільні. За другим показником Україна, зберігаючи мережу заповідників, успішно формує мережу поліфункціональних значних за площею територій, насамперед, національних і регіональних ландшафтних парків. Площа національних парків України на сьогодні перевищує площу її 17 заповідників. Також зростає мережа місцевих і регіональних ландшафтних парків.
Щодо третього показника, Україна має затверджену в 1994 р. програму перспективного розвитку її заповідної справи. Цей документ спрямований на збільшення кількості територій та частки поліфункціональних територій.
З метою виконання положень Загальнодержавної програми формування національної екомережі України на 2000—2015 pp. здійснюються такі роботи щодо створення нових територій та об'єктів ПЗФ загальнодержавного значення:
— Ічнянського національного природного парку (Чернігівська обл.), розширення території Луганського природного заповідника;
— національного природного парку "Гомільшанські ліси" (Харківська обл.), національного природного парку "Галицький" (Івано-Франківська обл.);
— Мезинського національного природного парку (Чернігівська обл.), національного природного парку "Великий Луг" (Запорізька обл.).
Особливої уваги заслуговує четвертий показник — формування в Україні мережі міждержавних природно-заповідних територій. У 65 країнах світу існує понад 100 таких територій, в Європі їх більше 50. Це дуже актуально для України, оскільки чимало її природно-заповідних територій продовжуються на територіях держав, що межують з нею, наприклад, Східні Карпати, Розточчя, Українське Полісся, відроги Середньоросійської височини. Перший такий об'єкт вже створений у Східних Карпатах — масив Стужиця площею майже 15 тис. га, який увійшов до складу першої в Центральній Європі трилатеральної міждержавної території — українсько-польсько-словацького біосферного резервату "Східні Карпати".
Шацький національний природний парк — основа української ділянки потенційного українсько-польського заповідника "Західне Полісся". Перспективним є створення на р. Десна українсько-російського біосферного заповідника з умовною назвою "Брянсько-Старогутські ліси".
Отже, Україна потребує збільшення площі природно-заповідних територій та об'єктів, що повинно сприяти встановленню геоекологічної рівноваги на всій її території. Заповідними мають стати*166:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екогеографія України» автора О.П.Гавриленко на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 12 СУЧАСНИЙ СТАН І МАЙБУТНІ ПЕРСПЕКТИВИ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ“ на сторінці 5. Приємного читання.