Розділ «ЛЕКЦІЯ 10. Генеративні органи рослинного організму. Квітка. Суцвіття»

o квітки наперстянки й пеларгонії - шість-сім днів; o квітки цикламену й шафрану - десять-дванадцять днів; o квітки журавлини - вісімнадцять днів; o квітки тропічних орхідей - 30-135 днів.

Еволюційний процес

^ Дослідження походження двостатевої квітки сформували основні гіпотези походження покритонасінних рослин.

Псевдантова теорія: (час: початок XX століття. Засновники: Адольф Генріх, Густав Енглер, Ріхард Веттштейн). Теорія заснована на уявленні про походження квіткових від гнетоподібних голонасінних предків. Була розроблена оригінальна концепція походження квітки - ідея про незалежне виникнення частин квітки як органів "sui generis" (своєрідний, єдиний у своєму роді). Передбачалося, що первинними у покритонасінних були роздільностатеві вітрозапильні квіти з невеликим і чітко фіксованим числом частин, а подальша їх еволюція йшла по лінії від простого до складного.

Стробілярна, або евантова теория: (час: кінець XVIII століття - початок XX століття. Засновники: И.В.Ґете, О.П.Декандоль, Н. Арбер та Дж. Паркін). Відповідно до цієї теорії, найближчі до предків покритонасінних мезозойські беннетти, а вихідний тип квітки представляється схожим з тим, що спостерігається у багатьох сучасних багатоплодні-кових: двостатева ентомофільна квітка з подовженою віссю, великим числом вільних частин. Подальша еволюція квітки в межах покритонасінних мала редукційний характер.

Теломна теорія: (час: з 30-х років XX століття. Засновник: Вальтер Циммерман). Відповідно до цієї теорії, всі органи вищих рослин походять та незалежно розвиваються з теломів; вищі рослини зі справжніми коренями і пагонами походять від риніофітів, тіло яких було представлено системою дихотомічно розгалужених простих циліндричних осьових органів - тело-мів та мезомів. У ході еволюції в результаті сплощення, зрощення і редукції теломів виникли всі органи покритонасінних рослин. Листя насіннєвих рослин виникли з сплощених та зрощених між собою систем теломів; стебла - завдяки бічному зрощенню теломів; коріння - з систем підземних теломів. Основні частини квітки - тичинки і маточки - виникли з спороносних те-ломів і еволюціонували незалежно від вегетативних листків.

Чоловіча теорія: (час: квітень 2000 року. Засновники: Фролич і Паркер). Заснована на генетичному аналізі. Авторами були проведені дослідження гена РІогісаиІа/ЬеаГу (ЬБУ), що відповідає за розвиток квітки в рослині. Спочатку в родоводі рослин було дві копії цього гена, але потім одна копія в квіткових рослин пропала, це і підказало нову теорію. Еволюційний контроль над організацією квітки відбувається, швидше за все, в активній системі чоловічої репродуктивної структури голонасінного предка. Цій теорії відповідає викопна група голонасінних Согузгозреггпаїез, що, імовірно, і містила предка квіткових рослин.

Важливо зрозуміти, яким чином квітка стала двостатевою. В сучасній групі голонасінних ОпеїаІеБ, деякі види мають стерильні сім'яза-чатки в функціональних чоловічих репродуктивних частинах. Вони виділяють нектар, щоб залучити комах до чоловічих органів, у той час як фертильні сім' язачатки залучають комах до жіночих структур, допускаючи запилення комахами. Якщо стерильні сім'язачатки можна знайти в ОпеїаІеБ, виходить, можливо, вони були й у чоловічих структурах проангіосперм - вимерлих мезозойських голонасінних з окремими рисами квіткових (ангіосперм).

Для допитливих

^ Деякі рослини можна назвати хамелеонами, тому що їх квітки мають здатність змінювати своє забарвлення. Дослідженнями учених встановлено, що зміна забарвлення пелюсток квітки залежить від реакції розчину клітинного соку, який містить в собі пігменти з групи антоціанів. Якщо розчин має кислу реакцію, значить антоціан забарвлюється в рожевий або червоний колір. Коли вміст клітинного соку стає лужним, антоціан змінює забарвлення на синє. У природі ці явища зумовлені станом самої квітки. У пуп' янках клітини пелюсток ще молоді, тому вміст антоціану та клітинного соку в них незначний. такі пелюстки мають блідо-рожеве забарвлення. Згодом клітини розвиваються, і клітинний сік у них набуває кислої реакції - пелюстки стають яскраво-червоними. На цей колір поспішають комахи, оскільки він є для них своєрідним сигналом: тут є нектар. Після запилення квітка перестає виділяти нектар для приваблення комах. Клітини пелюсток старіють, і реакція їхнього вмісту стає лужною. Пелюстки стають синіми, на них комахи не звертають уваги, а навідуються лише до червоних.

Зміну забарвлення квіток можна спостерігати у медунки з родини Шорстколисті, печіночниці з родини Жовтецеві.

З історії народів

У Найулюбленішими квітками у стародавніх греків і римлян були лілії та гіацинти. Кожного року навесні вони влаштовували триденне свято Гіацинтів.

^ У французів великою пошаною користуються лілії. На гербі Франції зображено три лілії.

^ У Болгарії великою любов'ю користуються троянди. Щорічно під час збирання трояндових пелюсток там відзначають свято троянд.

^ В Англії популярністю користується мак. У день пам'яті загиблих солдат маками встелюють підніжжя пам' ятників і прикрашають вікна будинків.

> В Японії великою любов'ю користується хризантема. Вона стала символом нації і зображена на гербі та державній печатці Японії. Найвищою нагородою там вважається "Орден Хризантеми". Жовтень в Японії називають місяцем хризантем.