У сучасних наукових джерелах риторику називають теорією красномовства, наукою про ораторське мистецтво. Як наука риторика не ізольована, а пов'язана з іншими галузями наукового знання, зокрема з філософією, логікою, психологією, педагогікою, етикою, естетикою, літературознавством, лінгвістикою. Фахівців різної спеціалізації цікавлять різні аспекти красномовства. Мовознавці розробляють теорію культури мовлення, дають рекомендації, як говорити правильно. Психологи вивчають проблеми сприйняття і впливу мовленнєвого повідомлення. Логіка навчає оратора послідовно й чітко висловлювати свої думки, правильно будувати виступ.
Як навчальний предмет риторика – це філологічна дисципліна, об'єктом якої є теорія красномовства, ораторське мистецтво, способи побудови виразного мовлення в різних стилях і жанрах.
Головна особливість риторики в тому, що вона абстрагується від системи конкретної мови (яку обирає ритор) і зосереджується на структурі мовної особистості відправника й отримувача мовлення, на мовленнєвій техніці аргументації і на методі побудови доцільного висловлювання. Тому риторику цілком можна назвати персоналістичною теорією мовлення. Риторика виконує низку суспільних завдань, які полягають у:
• вихованні ритора – гідного громадянина, компетентного в публічному мовленні;
• створенні норм публічної аргументації, що забезпечують продуктивне обговорення значущих для суспільства проблем;
• організації мовленнєвих відношень у галузях, які складають базис суспільства: управління, освіта, господарська діяльність, безпека, правопорядок;
• визначенні критеріїв оцінювання публічної діяльності, на основі якої добирають осіб, здатних обіймати відповідальні посади.
Традиційна особливість риторики як навчальної дисципліни в тому,
що вона викладається догматично – у вигляді положень і правил. Догматичний метод викладання іноді вводить в оману щодо природи положень і правил риторики. Правила риторики не є обов'язковими настановами й заборонами, вони лише узагальнюють досвід видатних майстрів слова, указуючи на труднощі й небезпеку, що є проблемою для кожного, хто пише для публічного представлення.
Традиційно риторику поділяють на конкретну й загальну. Конкретна риторика вивчає окремі різновиди мовлення. Загальна риторика вивчає принципи побудови доцільної промови. Риторика узагальнює досвід суспільно-мовної практики й пов'язана з висловленнями й нормами аргументації, що склалися в культурі конкретного суспільства. Існують українська, французька, американська риторика, кожна з яких вивчає специфічний тільки для певної культурно-мовної спільноти тип мовної особистості й характер мовленнєвих відносин. Тому можливі конкретна й загальна українська риторика, але неможлива універсальна риторика.
Загальні закони риторики
Риторика як персоналістична теорія мовлення підпорядковується загальним з тоном.
Перший закон (концептуальний) формує й розвиває в людини вміння всебічно аналізувати предмет дослідження й вибудовувати систему знань про нього (задум і концепцію).
Другий закон (закон моделювання аудитори) формує й розвиває в людини уміння вивчати в системі три групи ознак, які визначають "портрет" будь-якої аудиторії:
• соціально-демографічні;
• соціально-психологічні;
• індивідуально-особистісні.
Третій закон (стратегічний) формує й розвиває в людини уміння розробляти програму діяльності на основі створеної концепції з урахуванням психологічного портрета аудиторії:
• визначення цільової установки діяльності;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ділове спілкування: усна і писемна форми» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття про риторику“ на сторінці 1. Приємного читання.
