Мовлення людини ян представника соціуму загалом чи знавця конкретної професії зокрема тоді можна буде назвати культурним, коли дібрані мовно-виражальні засоби відповідатимуть меті й ситуації спілкування, коли мовець буде говорити і писати правильно. А це неможливо без опанування чинних мовних норм.
Сучасна українська мова – мова нормована. Нормативність як найважливіша ознака літературної мови виявляється в тому, що склад словника в ній дібраний із загальної скарбниці національної мови, значення й уживання слів, вимова, правопис й утворення граматичних форм підпорядковуються загальноприйнятому зразку.
Норма – це об'єктивно вироблені, загальновизнані й загальноприйняті мовні засоби і правила їх використання (словозміни, словотворення й утворення речень) у певний період розвитку літературної мови, що розглядаються як зразок для мовлення всіх, хто користується цією мовою. Нормі літературної мови притаманні такі особливості: відносна стійкість, поширеність, загальновживаність, обов'язковість для всіх носіїв мови. Норми не створюються штучно: вони відбивають закономірні процеси і явища, що відбуваються в мові й підтримуються мовленнєвою практикою. У мовленні важливо дотримуватися таких норм:
• орфоепічних: правильна вимова голосних і приголосних звуків у питомо українських словах, правильна вимова запозичених слів, а також окремих граматичних форм слів різного походження;
• акцентуаційних: правильне наголошування загальновживаної та термінологічної лексики;
• орфографічних: правильне написання слів та їхніх частин;
• лексичних: правильне використання слів відповідно до Їхнього лексичного значення, їх сполучувальних властивостей;
• фразеологічних: правильне трактування значення фразеологізмів та їх доречне вживання;
• морфологічних: правила утворення граматичних форм різних частин мови;
• синтаксичних: дотримання порядку слів у реченні, узгодження його складових частин;
• пунктуаційних: правильне вживання розділових знаків у простому і складному реченні;
• стилістичних: правила використання мовних засобів відповідно до обраного стилю.
Норми допомагають літературній мові зберігати цілісність і загальноприйнятість, а також допомагають виконати їй свою основну функцію – культурну.
Функціональні стилі сучасної української мови
У своїй мовленнєвій діяльності кожен носій мови послуговується її засобами відповідно до виниклої комунікативної ситуації. У зв'язку з цим у мові виділяють функціональні стилі, які розглядаються як сукупність прийомів добору й поєднання мовних засобів, функціонально зумовлених змістом, метою й обставинами спілкування.
В українській літературній мові вирізняють такі функціональні стилі; художній, офіційно-діловий, публіцистичний, науковий, розмовний, релігійний та епістолярний.
Кожний стиль має свої характерні ознаки й реалізується у властивих йому жанрах.
| ФУНКЦІОНАЛЬНІ РІЗНОВИДИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ | |||||
| Офіційно-діловий стиль | |||||
| Підстилі | Дипломатичний · Законодавчий · Адміністративно-управлінський | ||||
| Жанри | Міжнародні угоди – конвенції, повідомлення – комюніке, ноти, протоколи · Закони, укази, постанови, статути · Накази, інструкції, розпорядження, довідки, заяви, звіти | ||||
| Сфера використання | Офіційне спілкування в державно-політичному, громадському, економічному житті; законодавство; адміністративно- господарська діяльність | ||||
| Функціональне призначення | Регулювання ділових відносин мовців у державно-правовій та суспільно-виробничій сферах; обслуговування громадських потреб людей у типових ситуаціях | ||||
| Основні ознаки | Регулювально-наказовий характер; документальність; стабільність; стислість; чіткість; висока стандартизація висловів; сувора регламентація тексту | ||||
| Мовні засоби | Загальновживана лексика нейтрального значення; суспільно- політична термінологія; адміністративно-канцелярська термінологія; обов'язкові стандартні мовні звороти; відсутність емоційно-експресивної лексики; відсутність мовної індивідуальності автора; переважання простих неускладнених та двокомпонентних складних речень; регламентоване розміщення й побудова тексту | ||||
| Науковий стиль | |||||
| Підстилі | Власне науковий · Науково-популярний · Науково-навчальний | ||||
| Жанри | Монографії, наукові статті, наукові доповіді, повідомлення Виклад наукових даних для нефахівців – книги, статті у неспеціальних журналах · Підручники, тексти лекцій, навчальні посібники | ||||
| Сфера використання | Наукова діяльність, освіта, навчання | ||||
| Функціональне призначення | Систематизація знань про світ; повідомлення про результати досліджень; доведення теорій; обґрунтування гіпотез, класифікацій; роз'яснення явищ; представлення наукових даних суспільству | ||||
| Основні ознаки | Інформативність; понятійність; предметність; об'єктивність; логічна послідовність; узагальненість; однозначність; точність; лаконічність; переконливість; аргументованість; встановлення і пояснення причиново-наслідкових зв'язків | ||||
| Мовні засоби | Однозначна загальновживана лексика нейтрального значення; абстрактна лексика; наукова термінологія; наукова фразеологія; безсуб'ектність | ||||
| Художній стиль | |||||
| Підстилі | Епічний · Ліричний · Драматичний · Комбінований | ||||
| Жанри | Епопея, романи, повісті, оповідання Поезія, пісня, балада · Драми, комедії, трагедії, трагікомедії, водевіль Ліро-епічний твір, драма-феєрія, усмішка | ||||
| Сфера використання | Індивідуальна творча діяльність, колективна творча діяльність, література, різні види мистецтва, культура, освіта | ||||
| Функціональне призначення | Вплив засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття і волю читачів; формування ідейних переконань, ідейних якостей, естетичного смаку | ||||
| Основні ознаки | Образність, поетичність, естетика мовлення, експресія, зображуваність, суб'єктивність сприйняття світу | ||||
| Мовні засоби | Активне вживання різноманітної лексики, відмінної за походженням, функціонуванням та стилістичним забарвленням; емоційно-експресивна лексика; різні види синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів; повна свобода синтаксичного конструювання; використання тропів та стилістичних фігур | ||||
| Публіцистичний стиль | |||||
| Підстилі | Власне публіцистичний · Художньо-публіцистичний · Науково-публіцистичний | ||||
| Жанри | Статті в газетах, журналах, виступи на телебаченні, радіо · Памфлети, фейлетони, нариси · Науково-критичні статті, огляди | ||||
| Сфера використання | Громадсько-політична діяльність; суспільно-культурна діяльність; виробнича діяльність; навчання | ||||
| Функціональне призначення | Вирішення суспільно-політичних питань; активний вплив на читачів, переконання їх у справедливості певної ідеї; спонукання до творчої діяльності; пропагування прогресивних ідей, вчень, знань, здорового способу життя | ||||
| Основні ознаки | Спрямованість на новизну; динамічність; актуалізація сучасності; інформативність; поєднання логізацїї та образності; документально-фактологічна точність; декларативність; переконливість; доступність | ||||
| Мовні засоби | Поєднання елементів наукового, офіційно-ділового та художнього стилів | ||||
| Розмовний стиль | |||||
| Сфера використання | Усі сфери життя людини | ||||
| Функціональне призначення | Обслуговування щоденних життєвих потреб усіх громадян суспільства | ||||
| Основні ознаки | Значна сфера поширення; побутування переважно в усній формі; лаконічність; стислість синтаксичних конструкцій; продуктивність різноназивання та багато називання | ||||
| Мовні засоби | Розгалужена лексика; лексика оцінювального, емоційного, вольового називання; використання різних видів інтонації; модуляція голосу; емфатичне розтягування звука; використання художніх засобів | ||||
| Епістолярний стиль | |||||
| Різновиди | Родинно-побутове, інтимно-товариське та приватно-ділове листування, щоденники, мемуари, записники, нотатки, календарі | ||||
| Сфера використання | Побут; інтимне життя, дружні відносини | ||||
| Функціональне призначення | Обслуговувати дистантне (тільки писемна форма – листи) спілкування людей | ||||
| Основні ознаки | Спрямованість на новизну; динамічність; актуалізація сучасності; інформативність; переконливість; доступність | ||||
| Мовні засоби | Звертання до адресата, повторення назв адресата, подеколи з набуттям позитивної чи негативної суб'єктивної оцінки, синтаксис листів залежить від індивідуальності його автора | ||||
| Релігійний стиль | |||||
| Жанри | Євангеліє, молитва, проповідь, духовна бесіда, видіння, літургія | ||||
| Сфера поширення | Церкви, монастирі, скити, теологічні навчальні заклади, молитовні будинки, релігійні громади | ||||
| Функціональне призначення | Зберігати й продовжувати культові ритуали, об'єднувати віруючих одним почуттям віри в Бога | ||||
| Основні ознаки | Урочистіть, піднесеність, благозвуччя, символізм, стандартність і стійкість стильової норми | ||||
| Мовні засоби | Маркована лексика (стилістами Ісус, Великдень, причастя, провидіння тощо); загальновживані вирази, що набули сакрального значення (випити чашу до дна, хліб і вино), старослов'янізми, переважання розповідних стандартно стійких синтаксично повних простих і складних речень різної будови | ||||
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ділове спілкування: усна і писемна форми» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Норми сучасної української літературної мови“ на сторінці 1. Приємного читання.
