Комунікативний аспект спілкування передбачає активний обмін його учасниками певними уявленнями, ідеями, почуттями, інтересами, настроями й установками в процесі спільної діяльності. Названі елементи обміну потрактовуються як інформація. Звідси випливає, що спілкування – це процес обміну інформацією, під час якого вона не лише передається, а й формується, уточнюється й розвивається.
Особливою рисою спілкування між двома комунікантами є їх взаємне інформування, що передбачає налагодження спільної діяльності, задля здійснення якої учасники спілкування повинні враховувати комунікативну мету і комунікативні наміри один одного, впливати один на одного засобами мовного коду, які вони будуть кодувати й декодувати в єдиній системі, і долати комунікативні бар'єри, які можуть бути спричинені об'єктивними (соціальні, політичні, релігійні, професійні відмінності) чи суб'єктивними психологічними (некомунікабельність одного з партнерів, неприязне ставлення один до одного, недовіра та ін.) чинниками.
Передача будь-якої інформації можлива лише за допомогою знакових систем. Основною знаковою системою у людському спілкуванні є мова. Мовні засоби можуть бути доповнені знаками оптико-кінетичної, паралінгвістичної, екстралінгвістичної та інших знакових систем (детально див. § 2.2). Таким чином, мова виступає як універсальний засіб спілкування, що забезпечує комунікацію між комунікантами, оскільки її розуміє як той, хто повідомляє інформацію, кодуючи її в значеннях слів, дібраних для цього, так і той, хто сприймає цю інформацію, розшифровуючи ці значення й адекватно реагуючи на отримане інформаційне повідомлення.
Зі сказаного випливає, що спілкування – це цілеспрямований, соціально зумовлений процес обміну інформацією між людьми в різних сферах їхньої пізнавально-трудової і творчої діяльності, що реалізується переважно за допомогою мовних засобів.
Комунікативні цікавинки
Принцип кооперації Г. П. Грайса
Г. П. Грайс у праці "Логіка і мовленнєве спілкування" стверджує, що основу мовної комунікації становить принцип кооперації, який передбачає готовність співрозмовників діяти відповідно до визначеної мети і напряму розмови. Отож, принцип кооперації – це готовність партнерів до співпраці.
Принцип кооперації обумовлює основні правила мовної комунікації. Автор визначає їх як чотири категорії (максими):
• 1. Максима кількості (повноти) інформації;
• 2. Максима якості інформації;
• 3. Максима відповідності (релевантності);
А. Максима способу висловлення (манери).
Максиму кількості Г. Грайс зв'язує з тією кількістю інформації, яку необхідно передати. Постулати цієї категорії:
• Твоє висловлювання повинно містити не менше інформації, ніж необхідно.
• Твоє висловлювання не повинно містити більше інформації, ніж потрібно.
Отже, недостатня кількість інформації може ускладнити шлях досягнення мети спілкування; надлишкова інформація іноді вводить в оману, спричиняє появу питань і роздумів, що не стосуються справи; слухач може помилково сприйняти надлишкову інформацію як таку, що має якийсь особливий зміст.
Сутність максими якості автор формулює так: "Прагни, щоб висловлювання було істинним", конкретизуючи цю думку двома положеннями:
• Не говори того, що вважаєш неправдивим.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ділове спілкування: усна і писемна форми» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Спілкування як обмін інформацією“ на сторінці 1. Приємного читання.
