Розділ «3.3. Лексико-семантична система мови»

Поняття лексико-семантичної системи

Слова в мові існують не ізольовано. Вони об'єднані за спільністю значень у групи, мікросистеми. Кожне слово в своїй мікросистемі має певне місце, і його значеннєвість визначається цим місцем, бо семантичний зміст слова зумовлений відношеннями, які формуються в сітці протиставлень даного слова іншим словам цієї ж мікросистеми. Лексико-семантична система є найрухомішою серед усіх мовних рівнів. Однак, змінюючись, вона має здатність до саморегулювання, тобто такої перебудови, яка б не порушувала системності, що необхідно для постійної комунікативної придатності.

Будь-яка зміна в лексичному складі мови позначається на системних відношеннях. Нерідко трапляються випадки, коли слово, набуваючи нового значення, впливає на появу подібних значень у всіх інших семантично пов'язаних із ним слів. Іншими словами, відбувається семантичне "зараження" слів певної мікросистеми, внаслідок чого у системних об'єднаннях виникає паралелізм значень, а нерідко й форм. Так, зокрема, коли якесь із слів, що позначало температуру, стало використовуватися для позначення почуттів, то згодом цей семантичний процес охопив усю лексико-семантичну групу: теплі стосунки, гаряче серце, палке кохання, вогонь душі, любові жар, холодний погляд, в його голосі чувся лід, "Вони зійшлися: тьма і промінь, Пісні і проза, лід і пломінь (О. Пушкін у перекладі М. Рильського). Пор. ще назви музичних інструментів і назви виконавців на цих інструментах: Він в оркестрі перша скрипка. Валторна, дайте звук Контрабас, вас зовсім не чути.

Деякі з лексико-семантичних об'єднань мають дуже чітку, строгу системну організацію. Так, скажімо, дієслова, що означають переміщення (рух) - це струнка система, елементи якої розрізняються за трьома ознаками: 1) спосіб руху (йти, їхати, плисти, летіти тощо); 2) характер руху - самостійний, незалежний і несамостійний, залежний (йти, їхати і везти, нести, тягти тощо); 3) напрямок руху (в'їхати, заїхати, з'їхати, виїхати, від'їхати тощо).

Системність лексичного складу зумовлена не тільки комунікативними потребами (при формуванні фрази мовець спершу згадує лексико-семантичне об'єднання, а вже потім відшукує в ньому необхідне йому найточніше слово), а й системністю об'єктивного світу, який відображений у лексиці.

Як будь-яка система, лексико-семантична система базується на відношеннях. Як і в фонології, тут відношення бувають парадигматичними й синтагматичними.

Парадигматичні відношення - це відношення між словами на основі спільності або протилежності їх значень. Зокрема, тут можна виділити: 1) відношення смислової подібності (синонімія); 2) відношення смислового протиставлення (антонімія); 3) відношення смислового включення (гіпонімія); 4) відношення супідрядності (наприклад: ялина, сосна, кедр, береза, дуб, вільха, осика, клен, явір перебувають між собою в сурядних відношеннях і в підрядному відношенні щодо гіпероніма дерево) і партитивності, тобто цілого та його частини (сосна - шишка, людина - рука, кінь - грива, лисиця - хвіст).

Найбільшими парадигматичними об'єднаннями є лексико-семантичні поля.

Лексико-семантичне поле - сукупність парадигматично пов'язаних лексичних одиниць, які об'єднані спільністю змісту (іноді й спільністю формальних показників) і відображають поняттєву, предметну Й функціональну подібність позначуваних явищ.

Як приклад можна назвати такі лексико-семантичні поля: поле спорідненості, поле переміщення (руху), поле розумової діяльності (мислення), темпоральне (часове) поле, метеорологічне (погодне), поле сприймання, поле температури тощо.

Кожне поле має у своєму складі спільну (інтегральну) ознаку, яка об'єднує всі одиниці поля. Така ознака називається архісемою і виражається лексемою з узагальненим значенням. Щодо названих вище полів такими ознаками є 'спорідненість', 'мислення', 'темпоральність (час)', 'погода', 'сприймання', 'температура'. Кожна окрема одиниця лексико-семантичного поля повинна відрізнятися від інших одиниць цього ж поля хоча б однією диференцій-ною ознакою. Наприклад, йти і їхати різняться диференційною ознакою 'спосіб руху', йти й ходити - ознакою 'односпрямованість/різноспрямованість', йти й бігти - ознакою 'інтенсивність' тощо.

Лексико-семантичні поля не е ізольованими об'єднаннями. Вони пов'язані між собою. Одним із засобів міжпольових зв'язків є багатозначні слова, які окремими своїми значеннями належать до різних полів. Так, скажімо, слово година значеннями "час, пора", "60 хвилин" належить до темпорального лексико-семантичного поля, а значенням "гарна сонячна погода" - до метеорологічного поля, слово підійти одним значенням належить до лексико-семантичного поля переміщення, а іншим - до поля розумової діяльності (підійти до висновку); уже згадувані слова теплий, холодний, гарячий тощо одними значеннями належать до поля температури, а іншими - до поля почуттів. Таким чином, лексико-семантичні поля перетинаються. Зв'язок між полями забезпечує безперервність семантичного простору, об'єднує всі поля в одну лексико-семантичну систему мови.

Склад і структура лексико-семантичних полів у різних мовах не збігаються. Якщо уявити собі лексико-семантичне поле як певну мозаїку слів, то ця мозаїка в різних мовах буде неоднаковою, тобто поля матимуть різну кількість клітинок, не всі клітинки в одній із мов будуть заповненими і те, що в одній мові міститься в одній клітинці, в іншій може бути розподілене між двома чи кількома меншими клітинками. Пор.: рос. общий - укр. спільний і загальний, укр. годинник - англ. watch "наручний, кишеньковий годинник", clock (для всіх інших видів), укр. година - англ. hour "60 хвилин", o'clock "час за годинами", англ. boat - укр. човен і пароплав, англ. coat - укр. пальто і піджак, англ. desk - укр. парта і стіл, англ. dream - укр. снитися і мріяти, англ. smell - укр. пахнути і нюхати, рос. любить - укр. любити й кохати - нім. haben gern (про речі) і lieben (про людей) - англ. like, love, adore (різний ступінь почуття); фр. flotter "нерухомо триматися на воді" не має в українській мові відповідника; турецьке kok покриває значення трьох українських слів - голубий, синій, зелений; у мові хопі (північноамериканських індіанців) немає іменників типу весна, зима, теперішнє, майбутнє, а передаються ці поняття прислівниками на зразок: коли тепло, коли холодно тощо.

Лексико-семантичне поле має ієрархічну будову. Воно складається з лексико-семантичних груп, а лексико-семантичні групи з менших за обсягом мікросистем - синонімічних рядів, антонімічних пар, гіперо-гіпонімів, конверсивів тощо. Так, скажімо, в темпоральному лексикосемантичному полі виділяються лексико-семантичні групи назв точних і неточних часових відрізків, а в межах цих лексико-семантичних груп виділяються мінімальні семантичні об'єднання: синонімічні ряди (час, пора; день, доба), антонімічні пари (день - ніч, літо - зима, вічність - мить). Найпоширенішими в лексико-семантичній системі є гіперо-гіпонімічні (родовидові) відношення (тюльпан, гвоздика, гладіолус, ромашка... - квіти; квіти, кущі, дерева... -рослини; січень, лютий, березень... - місяці; хвилини години, дні, місяці, роки... - час). Вони притаманні всім пластам лексики і є найважливішими чинниками, які об'єднують і структурують лексико-семантичну систему.

Синтагматичні відношення - лінійні зв'язки слова, його сполучуваність, контекст. Кожне слово поєднується не з будь-яким іншим словом, а тільки з певними словами. Так, наприклад, слова гайнувати'! розтринькувати поєднуються тільки з одним словом - відповідно час і гроші, слово безпробудний - із двома лексемами - сон і п'яниця.

Між значеннями слова та його сполучуваністю існує тісний зв'язок. Значенням слова зумовлюється його сполучуваність, а розширення чи зміна сполучуваності слова (вживання слова в незвичайних контекстах) призводить до зміни його значення. Так, зокрема, вважають, що рос. слово предать мало значення "передати", але оскільки воно часто вживалося в словосполученнях і фразах типу предать Христа, Иуда предал Иисуса, то згодом набуло значення "зрадити".

Як і лексична парадигматика, лексична синтагматика є специфічною для кожної мови. Пор.: укр. насипати борщу - рос. налить борща, укр. брати участь - рос. принимать участие; укр. дуже добре - болг. много добре; укр. чорний хліб - англ. brown "коричневий" bread.

Через стійкість опозицій між словами, стійкість полів, сполучуваності слів, іншими словами через стійкість парадигматики і синтагматики, лексико-семантична система кожної мови є унікальною, неповторною. Вона відображає національний менталітет, глибокі традиції культури і сама стає фактом духовної культури народу. Вибираючи слова в процесі комунікації, мовець свідомо чи мимовільно враховує їх парадигматичні й синтагматичні зв'язки, які є в його мовній свідомості.

Словниковий склад мови