Розділ «3.3. Лексико-семантична система мови»

Лексико-семантична система мови має польовий характер, тобто її структура організована за принципом поля, в якому є центр із його ядром і периферія. Польова структура лексико-семантичної системи передбачає неоднорідний і нерівноцінний її склад. До лексико-семантичної системи мови належать слова, різні за їх семантикою, функціями, важливістю, використанням у мовленні, територіальним поширенням, стійкістю в часі, стилістичною характеристикою, походженням тощо.

До центра лексико-семантичної системи належать найбільш необхідні слова, на периферії знаходяться рідковживані і не всіма вживані слова. Отже, за соціальною важливістю лексику поділяють на активну й пасивну.

Активна лексика - частовживані (вони ж і загальновживані) слова. Цю лексику використовують усі носії мови незалежно від професії, освіти, місця проживання тощо: в, і, на, я, бути, що, він, ви, ти, ми, цей, весь, все, свій, який, такий, один, сказати, тільки, ще, говорити, наш, знати, рік, великий, інший, час, новий, йти, люди, перший, рука, життя, бачити, треба, дуже, день, хотіти (саме в такому порядку за спадом частот наводять частотні словники найчастотніші слова української мови).

До активної лексики належать такі тематичні групи: назви спорідненості, назви частин організму людини і тварин, назви свійських і широковідомих диких птахів, назви риб, рослин, явищ природи, часових понять, жител та їх частин, предметів і процесів харчування, одягу, взуття, почуттів, кольору, смаку, розміру, чисел, усі займенники й широковживані службові слова.

Серед активної лексики виділяється основний словниковий фонд - ядро словника, найбільш необхідні слова. Критеріями основного словникового фонду є три ознаки: ці слова вживаються 1) завжди (в часі), 2) всіма, 3) у всіх випадках. Основний словниковий фонд дуже стійкий, майже не змінюється. За даними американського вченого М. Сводеша, за 1000 років змінюють свою семантику чи зникають із мови 20% слів основного словникового фонду.

Пасивна лексика - це рідковживані (вузьковживані, нечастотні) слова, якими переважно є застарілі слова (зигзиця, перст, челядь, пастир), слова, які тільки-но з'явилися в мові (брифінг, кіднепінг, пейджер), а також професіоналізми, екзотизми, жаргонізми й арготизми.

Професіоналізми - слова, що їх уживають люди, об'єднані певною виробничою діяльністю, тобто слова, притаманні мовленню представників певної професії: забій, врубмашина, на-гора (шахтарі); сталеплавильна груша, мартен, плавка, проба, болванка, вагранка, затискач (сталевари); оранка, косовиця, скирдування, силосування (сільські трудівники); курсив, петит, набір, гранки (працівники поліграфії), перкусія, пальпація, ремісія, кома (медики).

Діалектизми - слова, які вживають на певній території: вуйко "дядько по матері", стрий "дядько по батькові", нанашко "хрещений батько", шваґер "шурин", бараболя, крумплі "картопля", блават "волошки", жалива "кропива", вивірка "білка", нецьки "ночви", кертиця "кріт", когут "півень", маржина і товар "худоба", клювок "дятел", гейби "ніби", чень "може, може-таки", бігме їй-богу"; рос. корец (літературне ковш), клукать (літературне искать), лонись "у минулому році", лыбиться (літературне улыбаться), баз (літературне двор), кочет (літературне петух), гутарить (літературне говорить); нім. Schlachter (північне), Metzger (південне), Metzler (рейнське) - діалектні назви м'ясника, який у літературній мові позначається словом Fleischer.

Екзотизми (від гр. exotikos "чужий, іноземний") - слова, які позначають властиві іншим народам або країнам поняття: гуайява "плодове дерево з тропічної Америки", чинара "дерево з роду платанових, яке росте в Середній Азії й має символічне значення", чалма "мусульманський головний убір", мінарет "башта біля мечеті для заклику мусульман молитися", ікебана "мистецтво складання букетів, поширене в Японії, а також сам букет, складений за принципами ікебани", корида "бій на великій арені кінних бійців із розлюченими биками; традиційне видовище, поширене в Іспанії і в деяких країнах Латинської Америки".

Жаргонізми (від фр. jargon), або сленгові слова, - слова, властиві розмовній мові людей, пов'язаних певною спільністю інтересів. Наприклад, у студентському мовленні можна почути такі жаргонізми, як хвіст "заборгованість", плавати "слабо знати матеріал", засипатись "не скласти іспит", стипуха "стипендія", автомат "залік за результатом роботи в семестрі", кайф "задоволення"; рос. кол

"одиниця", удочка "задовільно", петрить "розбиратися в чомусь", идти на шпорах "користуватися шпаргалками". У мовленні водіїв бублик "руль автомобіля", тачка "автомобіль"; рос. мигалка 'ліхтар для подачі сигналів", дворники "стрілки для механічного витирання скла автомобіля від снігу, вологи, пилу", резина і скаты "покришка", баранка "кермо автомобіля". Останнім часом великого поширення набув молодіжний жаргон: чувак "хлопець", башлі "гроші", бакси "долари", предки "батьки", шнурки "діти", відкинути копита "померти", крутий "сильний, інтенсивний, незаурядний", тусовка "зборище людей, об'єднаних спільними інтересами", лох "бевзь, йолоп, роззява", дурка "психіатрична лікарня" тощо. У функції жаргонізмів стали використовуватися перекручені англійські слова: лейбл "етикетка", баттон "ґудзик", воч "годинник", беґ "сумка", фазер "батько", гирла "дівчина", сейшн "вечірка", спікати "говорити", рінганути "зателефонувати" та ін.

Жаргон дуже швидко змінюється. Жаргонізми, які активно вживалися в 50-х-60-х роках, типу шамати "їсти", рубон "їжа" не зрозумілі сучасній молоді. Засилля жаргонізмів у мовленні сучасних молодих людей завдає великої шкоди. Вони висушують, забруднюють і вульгаризують усне мовлення молоді, по-своєму стандартизують його, наповнюють сумнівними дотепами, заглушують живу думку., справжню мовну творчість, позбавляють мовлення індивідуальної своєрідності.

Лрготизми (від фр. argot) - спеціальні слова й вирази, типові для якогось соціального прошарку, вживані з метою засекречення комунікації (щоб сторонні не розуміли, про що йдеться). Так, в українському жебрацькому й лірницькому арго вживалися такі слова, як дулясник "вогонь", макохтій "місяць", кунсо "хліб", хаза "хмя", камуха "шапка", обоки "чоботи", морзуля "цибуля", В умовному мовленні .сучасних злочинців вживаються такі слова, як гранд-отель "велика тюрма", опричник "працівник органів безпеки", бугор "високопоставлений чиновник", діряве військо "жінки", жорж "шахрай", голуб'ятник "злодій білизни з горища", гризун "жебрак", антрацит "кокаїн", антрамент"кріплене вино", вашингтон "сто доларів однією купюрою", грязний "російський рубль", граматика "акордеон" тощо. Політична система СРСР з її ГУЛАГом, де відбували покарання мільйони людей, значна частина з яких перебувала там без вини, спричинила те, що табірна лексика широко входила в мову загалом. Такі слова, як зона, зек, стукач, розколотися, зав'язати, шестірка тощо стали загальновживаними .

На периферії лексико-семантичної системи знаходяться Також вульгарна та лайлива лексика.

Необхідно4 підкреслити, що до активної лексики відносять слова, які часто вживаються всіма людьми, незалежно від їх соціального стану, освіти, професійної діяльності тощо. Нерідкі випадки, коли пасивні слова е активними серед певного соціального прошарку людей. Наприклад, слова лекція, аудиторія, семінар, тема, конспект належать до пасивної лексики, однак вони активно використовуються в учнівському й студентському середовищі (в мовленні тих, хто навчається і хто навчає, це активна лексика). Слова кредит, дебет, рахунок г відомість також не часто вживані, однак вони активно функціонують у середовищі бухгалтерів. Не буде перебільшенням твердження, що в мовленні злочинців та мафіозних структур арготизми належать до активної лексики.

Отже, з погляду вживання лексику поділяють на загальнонародну (вживається всіма незалежно від соціального стану і на всій території поширення певної мови) і соціально та територіально обмежену.

Статистичні дані вживаності слів фіксуються в так званих частотних словниках, у яких слова подаються не за алфавітом, а за спадом частот. Дані таких словників дуже важливі для вивчення іноземних мов. Як дослідив американський учений Дж. Ципф, 1100 найчастотніших слів покривають 80% будь-якого тексту. Це значить, що, наприклад, усі тексти творів О. Пушкіна, в яких використано більше ніж 21000 слів, на 4/5 зайняті найбільш активними 1100 словами і лише на 1/5 іншими, менш активними 20000 слів. Отже, щоб вивчити іноземну мову, в першу чергу необхідно засвоїти ці 1100 найчастотніші слова. Знаючи їх, людина зможе читати Й розуміти тексти (значення 20% невідомих слів можна якоюсь мірою визначити з контексту).

Говорячи про активну і пасивну лексику, слід також згадати про такі явища, як табу й евфемізми. Табу- полінезійське слово, яке стосується етнографії: означає заборону на вживання тих чи інших слів, виразів або власних імен через забобони, вірування, з цензурних і етичних міркувань. У сучасних мовах до табу можна віднести тенденцію не говорити прямо про смерть, тяжку хворобу, уникати згадок про "непристойні" предмети тощо.

Евфемізми (гр. euphemismes від еu "добре" і phèmi "говорю") - слова або вислови, які вживають замість заборонених слів. Це переважно нейтральні слова або вирази, що вживаються замість синонімічних слів, які, на думку мовця, є непристойними, грубими або нетактовними. Так, замість умер в українській мові вживають упокоївся, спочив (у Возі), відійшов у вічність; в російській мові - скончался, преставился, отправился к праотцам, отдал Богу душу, приказал долго жить. Подібне маємо в англійській мові: to be no more, to be gone, to lose one's life, to breathe one's last, to pass away, to be gathered to one's fathers, to join the majority, to go the way of all flesh. Замість пропасниця в українській мові вживався евфемізм тітка, в сербській мові замість оспа - богин>е. У багатьох областях України в день перед святвечором заборонено вимовляти слово мак (щоб не завелося комашок як маку) і замінюють його словами насіння, зернятка. Евфемістичною є українська назва журавля веселик, пов'язана зі словом веселий. За народним повір'ям, той, хто, побачивши журавля, який повертається з вирію, скаже журавель, буде цілий рік журитися. Замість старої назви ведмедя (лат. ursus) слов'яни стали використовувати описову назву (рос. медведь, укр. ведмідь, білор. мядзведзь, польськ. niedzwiedz, серб, медвед та ін.), що буквально означає "той, що їсть мед". Подібне маємо і в інших мовах: нім. Ваг, анг. bear буквально означає "бурий", лит. lokys - "лизун". Евфемізмами є укр. домовик, змія "земна", медичні вирази летальний кінець (рос. летальный исход) "смерть" і новоутворення (замість пухлина) та звороти поїхати в Ригу, відхилитися від істини тощо, французьке executer "страчувати", яке буквально означає "виконати", польське ротос domowa замість sluzqca. Інколи трапляються випадки повторного табуювання: рос. медведь - хозяин, ломака, мохнач, лесник, потапыч, косолапый, он.

За стилістичною класифікацією вся лексика поділяється на стилістично нейтральну і стилістично забарвлену.