TextBook | № з/п | Змістово-методичні орієнтири навчання | Рівень знань | |
| Початковий | Кінцевий | ||
| 1 | Основні види та класифікація хімічно-небезпечних речовин | РО | ПОЗ |
| 2 | Вплив токсичних речовин на організм людини | РО | П |
| 3 | Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) та їх вплив на організм людини | ПОЗ | У |
| 4 | Характеристика основних забруднювачів навколишнього середовища | ПОЗ | У |
| 5 | Правила поведінки при враженні СДОР | ПОЗ | У |
| 6 | Нітрати та нітрити, заходи безпеки при отруєнні | РО | ПОЗ |
| 7 | Медикаментозне отруєння та надання долікарської допомоги | ПОЗ | У |
| 8 | Засоби побутової хімії як джерела небезпеки | ПОЗ | У |
1.5.1. Небезпечні хімічні речовини, джерела, вплив на людину. Класифікація хімічних речовин. Шляхи проникнення шкідливих речовин в організм людини
1.5.2. Параметри, які характеризують небезпеку хімічних речовин: токсичність, токсична доза, концентрація, щільність зараження, стійкість, гранично допустима концентрація
Для послаблення впливу шкідливих речовин на організм людини, для визначення ступеня забрудненості довкілля та впливу на організм користуються такими поняттями, як гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливих речовин, гранично допустимі викиди (ГДВ), гранично допустимі екологічні навантаження (ГДЕН), максимально допустимий рівень (МДР), тимчасово погоджені викиди (ТПВ) та орієнтовно безпечні рівні впливу (ОБРВ) забруднюючих речовин у різних середовищах
ГДК встановлюються головними санітарними інспекціями в законодавчому порядку або рекомендуються відповідними комісіями на основі результатів наукових досліджень, а також відомостей, одержаних після різних аварій, тривалих медичних обстежень людей на шкідливих виробництвах (хімічні виробництва, АЕС, шахти, кар'єри тощо) .
Поки існують шкідливі види антропогенної діяльності, щоб обмежити їх вплив на природне середовище, потрібно нормувати кількість шкідливих речовин, які викидаються в повітря, ґрунти, води, постійно контролювати викиди об'єктів (рис 1 41), прогнозуючи стан довкілля та приймаючи відповідні санкції щодо порушників законів про охорону природи
При нормуванні всіх забруднювачів у нормативах різних країн покладено визначення ГДК у різних середовищах . За основу приймають найнижчий рівень забруднення, що ґрунтується на санітарно-гігієнічних нормах
ГДК шкідливої речовини - це такий вміст її у середовищі, який не знижує працездатності та самопочуття людини, не шкодить здоров'ю у разі постійного контакту, а також не викликає негативних наслідків у нащадків
За наявності в повітрі чи воді кількох забруднювачів одно-спрямованої дії повинна виконуватись така умова: С/ГДК1+С/ ГДК2+. . . +С/ГДКп=1, де С1, С2, . . . Сп- фактичні концентрації забруднювачів, мг/м3; ГДК1, ГДК2, . . . ГДКп - ГДК забруднювачів, мг/м3 .
Для визначення максимальної разової ГДК використовуються високочутливі тести, за допомогою яких виявляють мінімальні впливи забруднювачів на здоров'я людини у разі короткочасних контактів
Для визначення тривалих впливів забруднювачів проводять експерименти на тваринах, використовують дані спостережень під час епідемій, аварій
У ґрунтах ГДК речовин визначають переважно для одного шару . Речовини не повинні шкідливо впливати на якість вирощуваної людиною для споживання продукції, а також на здатність ґрунту до самоочищення та нормального функціонування Останнім часом дедалі більше робиться розрахунків ГДК для продуктів харчування
Основними засобами захисту людини від впливу шкідливих речовин є гігієнічне нормування їх вмісту у різних середовищах, а також різні методи очищення газових викидів та стоків .
1.5.3. Сильнодіючі отруйні речовини: хлор, аміак, сірководень, азотна, сірчана, соляна кислоти. Дії людей в зоні зараження.
1.5.4. Характеристика шкідливих хімічних речовин, забруднювачів атмосфери, літосфери, гідросфери
Промислові підприємства в технології виробництва використовують сильнодіючі отруйні речовини, найбільш поширені з яких є аміак, хлор, сірковуглець, соляна кислота, азотна кислота, сірчана кислота, синильна кислота, а також ртуть, яка застосовується в вимірювальних приладах
Фізичні властивості СДОР:
1. Аміак - газ без кольору з різким запахом нашатирного спирту, приблизно в 1,5 рази легший за повітря, добре розчиняється у воді Транспортується (рис 1 44) в зрідженому стані під тиском, при виході в атмосферу димить . Газ горючий . Пари утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші . Ємкості з аміаком можуть вибухати при нагріванні . Небезпечний при вдиханні В народному господарстві використовується для
отримання азотної кислоти, мінеральних добрив, соди В рідкому вигляді використовується в холодильних установках
Нейтралізується і дегазується водою, або слабким розчином мінеральних кислот, а також відходами вапняного і гіпсового виробництва . Засоби індивідуального захисту - ізолюючий
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Безпека життєдіяльності» автора Невідомо на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „1.5. ХІМІЧНІ НЕБЕЗПЕКИ“ на сторінці 1. Приємного читання.