Облікова політика як інструмент управління витратами маркетингово-збутової діяльності

Облікова політика

Відповідно до чинного законодавства прямі витрати відносять на рахунок 23 "Виробництво" і вони формують виробничу собівартість, а непрямі - на відповідні рахунки дев'ятого класу. При цьому П(С)БО допускає поділ непрямих витрат на постійні та змінні, але лише у частині загальновиробничих витрат. Щодо маркетиноговозбутових витрат, то вони відповідно до чинного законодавства, що регламентує фінансовий облік, не включаються до виробничої собівартості, а в повному обсязі списуються на фінансовий результат звітного періоду.

Такий порядок знижує можливість використання облікової інформації для управління витратами. Адже значна частина маркетингово-збутових витрат має прямий стосунок до конкретного продукту і змінюється залежно від обсягів його виробництва та реалізації. До таких витрат належать: більшість збутових витрат (иа пакувальні матеріали для затарювання готової продукції на складах готової продукції, транспортно-експедиційні, на гарантійний ремонт, витрати з передпродажної підготовки); частково маркетингові витрати (сервісне обслуговування, знижки з ціни, безкоштовне надання продукції у рекламних цілях, рекламні заходи щодо конкретного продукту); інші операційні витрати (на дослідження та розробки конкретного продукту, визнані штрафи, пені, неустойки).

Тому для формування ефективної інформаційної бази управління витратами необхідним є поділ невиробничих витрат на постійну та змінну частини. Отже, поділ маркетингово-збутових витрат на постійні та змінні є важливим елементом облікової політики.

Відповідно до чинного законодавства маркетингово-збутові витрати належать до витрат періоду і повинні списуватися повністю на фінансовий результат. Списання усіх витрат періоду на фінансовий результат призводить до порушення принципу відповідності доходів та витрат, передбаченого Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який вимагає для визначення фінансового результату звітного періоду порівнювати доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів.

Значна частина невиробничих витрат (реклама, маркетингові дослідження, наукові дослідження та розробки) передує одержанню доходів, пов'язаних з цими витратами. А такі витрати, як гарантійний ремонт, сервісне обслуговування, здійснюються після отримання доходу від реалізації продукції.

Для дотримання принципу відповідності доходів та витрат під час відображення в обліку витрат маркетингово-збутової діяльності доречним є використання методики обліку витрат майбутніх періодів (для витрат, що передують доходу), а також механізму створення резервів витрат (для витрат, що здійснюються після одержання доходу).

Таким чином, ще одним важливим елементом облікової політики е механізм розподілу маркетингово-збутових витрат за звітними періодами.

Одним із головним завдань обліку витрат в умовах ринкової економіки є інформаційне забезпечення ефективної цінової політики підприємства. Для обґрунтування ціни виробу побудова обліку витрат повинна передбачати їх ідентифікацію з конкретним видом продукції. Здійснюється цей процес шляхом розподілу витрат на прямі та непрямі стосовно продукції. Діюча на сьогодні модель обліку витрат передбачає включення до собівартості лише виробничих витрат. Невиробничі витрати в повному обсязі списуються на фінансовий результат періоду.

Отже, показник повної собівартості, необхідний для обґрунтування цінової політики підприємства, формується виключно у межах внутрішньогосподарського обліку, який часто ведеться в позасистемному порядку. Така ситуація знижує аналітичність показника собівартості, що формується за даними бухгалтерського обліку, викривляє оцінку активів підприємства, ускладнює процес прийняття управлінських рішень щодо ціни.

У зв'язку з цим під час формування облікової моделі невиробничих витрат доцільно вести відокремлений облік прямих і непрямих витрат у складі невиробничих витрат, а також включення невиробничих витрат, які можна ідентифікувати з конкретним продуктом, до складу собівартості реалізованої продукції. Перелік невиробничих витрат, які включаються до собівартості, повинен визначатися підприємством самостійно.

Тому важливим елементом облікової політики маркетингово-збутових витрат є їх розподіл між об'єктами калькулювання з метою визначення повної собівартості виробленої та реалізованої продукції.

Процедура списання не може бути однаковою для всіх витрат, що входять до складу невиробничих. Змінні невиробничі витрати, які безпосередньо стосуються конкретного виду продукції, можуть включатися в собівартість реалізованої продукції, причому деякі прямо, а деякі через рахунки резервів і витрат майбутніх періодів. Лише для постійних невиробничих витрат доцільним є безпосереднє списання у повному обсязі на фінансовий результат. Тобто варіант списання невиробничих витрат так само, як і поділ їх на постійні та змінні, залежить від особливостей протікання внутрішньогосподарських процесів на конкретному підприємстві.

Таким чином, облікова політика повинна передбачати не лише вибір статей маркетингово-збутових витрат, а й порядок їх списання.

Побудова аналітичного обліку витрат - передбачає визначення об'єктів обліку витрат. Відповідно до П(С)БО 16 об'єкт витрат - це продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

У процесі побудови внутрішньогосподарського обліку важливими є такі об'єкти витрат, як місця виникнення витрат, центри витрат і центри відповідальності, у розрізі яких обліковуються витрати. Щодо витрат маркетингово-збутової діяльності, то особливо важливими є дві останні категорії.

Вибір центрів витрат і центрів відповідальності під час побудови обліку невиробничих витрат доцільно здійснювати з урахуванням таких чинників, як: технологічні та організаційні особливості підприємств, функціональна характеристика видів діяльності, що спричиняють невиробничі витрати. В окремих випадках доцільно обліковувати маркетингово-збутові витрати в розрізі не лише виготовленої, а й реалізованої продукції.

Отже, важливим елементом облікової політики, який визначає побудову обліку маркетингово-збутових витрат, є об'єкти витрат.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Облікова політика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Облікова політика як інструмент управління витратами маркетингово-збутової діяльності“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Облікова політика як інструмент фінансової звітності

  • Принципи, методи та процедури бухгалтерського обліку в системі облікової політики

  • Облікова політика як інструмент управління бухгалтерським обліком

  • Мета, завдання та предмет облікової політики

  • Суб'єкти та рівні регулювання облікової політики

  • Локальний рівень регулювання облікової політики

  • Особливості формування облікової політики підприємств малого бізнесу (суб'єктів малого підприємництва)

  • Організаційно-методологічні особливості формування облікової політики підприємств малого бізнесу

  • Особливості спрощеного Плану рахунків та їх вплив на формування облікової політики

  • Організація документування та узагальнення облікової інформації як елемент облікової політики підприємств малого бізнесу

  • Методична складова облікової політики підприємств малого бізнесу

  • Організаційні особливості формування облікової політики у корпораціях

  • Організаційні та методичні аспекти формування облікової політики в корпораціях

  • Розділ 2. Методичні аспекти формування облікової політики за окремими об'єктами обліку та видами економічної діяльності

  • Взаємозв'язок обліку витрат і процедури калькулювання

  • Методи обліку витрат

  • Підходи до формування облікової політики стосовно розподілу загальновиробничих витрат

  • Формування облікової політики основних засобів

  • Формування облікової політики в частині незавершеного виробництва

  • Організаційні аспекти документування незавершеного виробництва та їх вплив на облікову політику

  • Оцінка незавершеного виробництва

  • Інвентаризація незавершеного виробництва

  • Галузевий аспект формування облікової політики на прикладі ресторанного господарства

  • Облікові моделі як основа формування облікової політики

  • 2.5. Податковий аспект облікової політики

  • Розділ 3. Організаційні та управлінські аспекти формування облікової політики

  • Облікова політика як складова системи управління

  • Складники системи управління як об'єкти облікової політики

  • Принципи, що визначають управлінську орієнтацію облікової політики

  • Використання попроцесного підходу до формування облікової політики на прикладі цукробурякового виробництва

  • Формування облікової політики процесу підготовки виробництва у міжсезонний період

  • Формування облікової політики технологічного процесу виробництва

  • Облікова політика як інструмент управління витратами маркетингово-збутової діяльності
  • Характеристика видів діяльності, що зумовлюють маркетингово-збутові витрати, та обґрунтування побудови робочого Плану рахунків

  • Вибір та обґрунтування елементів, статей витрат і їх складу під час побудови аналітичного обліку маркетингово-збутових витрат

  • Обґрунтування методики розподілу маркетингово-збутових витрат за звітними періодами

  • Рекомендована література