Організаційні аспекти документування незавершеного виробництва та їх вплив на облікову політику

Облікова політика

У ливарних цехах машинобудівних підприємств деталі починають обліковуватись у вибивному відділені. Кількість вибитих з форм деталей зіставляється з кількістю заформованих деталей, результат відображається у рапорті виходу деталей окремо за придатними та відбракованими деталями. Для перевірки підрахунку отриманих деталей їх вага зіставляється з вагою рідкого металу. За кожним окремим виплавленням і в цілому за місяць за видами лиття складається журнал лиття, де зазначається шихтовий матеріал, відходи, вихід придатного лиття і браку. Відлиті деталі обліковуються за рапортами дільниць.

Отже, вибір варіанта документування зумовлений особливостями виробничих процесів у заготівельних цехах.

Контроль за рухом деталей і вузлів у межах основних цехів здійснюється на підставі документів з обліку виробітку. За інформацією, що відображається в цих первинних документах, у виробничо-диспетчерських відділах цехів складається графік руху деталей і вузлів. У ньому відображається вся номенклатура деталей і вузлів, що виготовляються кожного робочого дня та наростаючим підсумком з початку місяця. Він показує надходження і передавання деталей і вузлів, залишки незавершеного виробництва.

На машинобудівних підприємствах виробничий відділ має складати два графіки руху деталей і вузлів. Перший - за кожним структурним підрозділом (цехом), що дає змогу визначити добовий темп виконання виробничого завдання наростаючим підсумком за місяць (добовий темп виконання). Другий - відображає міжцехову передачу і заповнюється щодня наростаючим підсумком за місяць на підставі приймально-здавальних накладних. Підсумок передавання за місяць зіставляється з даними виробничо-диспетчерських бюро цехів.

Ще одним, елементом облікової політики в частині документування незавершеного виробництва є наявність та призначення графіків руху деталей і вузлів.

На машинобудівних підприємствах для обліку виробітку використовуються наряд, картка розкрою, маршрутний лист.

У заготівельних та механічних цехах серійного та індивідуального виробництва облік і контроль за рухом деталей у виробництві, правильністю застосування розцінок, оцінкою незавершеного виробництва, повнотою оформлення відбракованих деталей здійснюється за допомогою маршрутної системи.

Підприємства, що застосовують маршрутну систему, умовно можна поділити на дві групи. У першій групі маршрутний лист як єдиний комбінований первинний документ заміщує низку документів і забезпечує облік виробітку, визначення розміру оплати праці і контроль за рухом незавершеного виробництва у процесі виробництва. При цьому з огляду на комплексність маршрутного листа використовують такі його види:

• наряд або картка розкрою на різку заготовок, де враховується витрачання матеріалів, рух заготовок і заробітна плата за заготівельним цехом;

• маршрутний лист, призначений для обліку руху заготовок і деталей, визначення виробітку і заробітної плати в обробних цехах відповідно до відомостей відділу головного технолога.

До другої групи належать підприємства, де маршрутний лист використовується як первинний оперативний документ з міжопераційного обліку руху незавершеного виробництва. Тобто за допомогою маршрутної системи здійснюється лише контроль за рухом незавершеного виробництва, а облік виробітку і визначення розміру оплати праці здійснюється в окремому первинному документі - змінному рапорті.

На підприємствах цієї групи після виконання кожної операції контролер відділу технічного контролю чи майстер після кожної операції робить позначку про приймання партії деталей у маршрутному листі й одночасно записує дані про виробіток до змінного рапорту або іншого документа з обліку виробітку. Після цього деталь разом з маршрутним листом передається на наступну операцію. Маршрутний лист у такому випадку не є первинним документом для нарахування заробітної плати, а лише відображає проходження партії деталей за технологічним маршрутом.

Використання маршрутних листів як комплексних документів дає можливість спростити документообіг та узгодити дані про кількість виконаних деталеоперацій та залишки незавершеного виробництва.

Документальне оформлення внутрішньоцехового руху незавершеного виробництва дає змогу формувати інформацію про обсяги незавершеного виробництва та про його місцезнаходження на окремих операціях оброблення в межах кожного окремого цеху.

Однак на підприємствах із цеховою структурою управління технологічний процес, як правило, передбачає оброблення продукції у декількох цехах підприємства, тому незавершене виробництво наприкінці місяця може перебувати у процесі транспортування чи оброблятись за міжцеховою кооперацією в іншому структурному підрозділі. Спостереження, документальне оформлення та облік руху деталей, вузлів і напівфабрикатів власного виробництва між цехами підприємства, а також між цехами і складами підприємств чи виробничо-диспетчерських відділів здійснюються у системі міжцехового обліку незавершеного виробництва. Ведуть цей облік на підприємстві працівники виробничо-диспетчерських бюро, а також працівники складського господарства.

На організацію обліку міжцехового руху незавершеного виробництва значно впливає система первинного оформлення процесу приймання-передавання деталей, що застосовуються на підприємстві. На машинобудівних підприємствах застосовується документальна і бездокументна системи обліку.

У процесі використання документальної системи незавершене виробництво, що пройшло оброблення в заготівельних, пресових та ливарних цехах, передається в обробні і складальні цехи за накладними, супроводжувальними ярликами, специфікаціями, картками складського обліку. В умовах масового виробництва міжцехове передавання оформлюється накопичувальними відомостями, які виписуються цехами-поста-чальниками.

З метою спрощення міжцехового обліку руху деталей окремі підприємства для оформлення багаторазового передавання замість разових накладних використовують карти подання заготовок, деталей, вузлів (план-карти). Ці документи виписуються на місяць на кожне найменування виробу у виробничо-диспетчерських бюро цеху-постачальника у двох примірниках на підставі місячного виробничого завдання за виготовлення продукції. Один примірник карти подання залишається у цеху-постачальнику, другий передається цеху-одержувачу. Під час складання карти заздалегідь визначаються строки та обсяги постачання в межах затвердженого ліміту.

Бездокументна форма передавання незавершеного виробництва застосовується на практиці у двох варіантах. За використання першого до розрахунку списання незавершеного виробництва з цеху включається лише кількість деталей на товарний випуск усього підприємства, а під час використання другого - на товарний випуск кожного цеху. За першого варіанта первинна документація протягом місяця не оформлюється. Кількість деталей, що надійшли до складального цеху, визначають за випуском готової продукції і кількістю деталей кожного найменування, що входить до виробу згідно з комплектувальними відомостями або складальними специфікаціями, та кількістю деталей і вузлів, які здані на склад відділу збуту або цеху запасних частин.

До складу готової продукції не зараховуються брак, зміна залишків незавершеного виробництва, а також втрати під час міжцехового транспортування. Тому застосування цього варіанта доцільне там, де наявні стабільні залишки незавершеного виробництва в натуральному вираженні і рівномірне нарощування витрат з виготовлення продукції. Застосування цього варіанта вимагає у першу чергу ритмічної роботи підприємства.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Облікова політика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організаційні аспекти документування незавершеного виробництва та їх вплив на облікову політику“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Облікова політика як інструмент фінансової звітності

  • Принципи, методи та процедури бухгалтерського обліку в системі облікової політики

  • Облікова політика як інструмент управління бухгалтерським обліком

  • Мета, завдання та предмет облікової політики

  • Суб'єкти та рівні регулювання облікової політики

  • Локальний рівень регулювання облікової політики

  • Особливості формування облікової політики підприємств малого бізнесу (суб'єктів малого підприємництва)

  • Організаційно-методологічні особливості формування облікової політики підприємств малого бізнесу

  • Особливості спрощеного Плану рахунків та їх вплив на формування облікової політики

  • Організація документування та узагальнення облікової інформації як елемент облікової політики підприємств малого бізнесу

  • Методична складова облікової політики підприємств малого бізнесу

  • Організаційні особливості формування облікової політики у корпораціях

  • Організаційні та методичні аспекти формування облікової політики в корпораціях

  • Розділ 2. Методичні аспекти формування облікової політики за окремими об'єктами обліку та видами економічної діяльності

  • Взаємозв'язок обліку витрат і процедури калькулювання

  • Методи обліку витрат

  • Підходи до формування облікової політики стосовно розподілу загальновиробничих витрат

  • Формування облікової політики основних засобів

  • Формування облікової політики в частині незавершеного виробництва

  • Організаційні аспекти документування незавершеного виробництва та їх вплив на облікову політику
  • Оцінка незавершеного виробництва

  • Інвентаризація незавершеного виробництва

  • Галузевий аспект формування облікової політики на прикладі ресторанного господарства

  • Облікові моделі як основа формування облікової політики

  • 2.5. Податковий аспект облікової політики

  • Розділ 3. Організаційні та управлінські аспекти формування облікової політики

  • Облікова політика як складова системи управління

  • Складники системи управління як об'єкти облікової політики

  • Принципи, що визначають управлінську орієнтацію облікової політики

  • Використання попроцесного підходу до формування облікової політики на прикладі цукробурякового виробництва

  • Формування облікової політики процесу підготовки виробництва у міжсезонний період

  • Формування облікової політики технологічного процесу виробництва

  • Облікова політика як інструмент управління витратами маркетингово-збутової діяльності

  • Характеристика видів діяльності, що зумовлюють маркетингово-збутові витрати, та обґрунтування побудови робочого Плану рахунків

  • Вибір та обґрунтування елементів, статей витрат і їх складу під час побудови аналітичного обліку маркетингово-збутових витрат

  • Обґрунтування методики розподілу маркетингово-збутових витрат за звітними періодами

  • Рекомендована література