• визначити заходи, які можуть покращити роботу по програмі;
• визначити, чи відповідає програма законам та положенням, застосовуваним до неї;
• оцінити придатність управлінської системи контролю для вимірювання, звітності та контролю ефективності програми.
Слід зауважити, що в процесі перевірки не ставиться завдання дати загальну оцінку ефективності роботи органу державної влади або одержувача бюджетних коштів, які перевіряються, оскільки, по- перше, практично не можливо знайти прийнятний спосіб такої оцінки через складність і різноманіття сфер їх діяльності, і по-друге – перевірці підлягають конкретні сфери або аспекти діяльності відповідно до поставлених цілей. І основне – аудит ефективності завжди повинен бути спрямований на те, щоб за його результатами можна було зробити висновки і запропонувати конкретні рекомендації щодо підвищення ефективності використання бюджетних коштів організаціями, що перевіряються.
Можна виділити як прямі, так і непрямі способи покращання управління державними ресурсами шляхом реалізації функцій аудиту (рис. 2.9).
Рис. 2.9. Механізм реалізації функцій аудиту
Отже, в функціональному плані сучасна теорія аудиту виділяє два його основні види: фінансовий аудит (аудит фінансової звітності) і аудит ефективності (щодо державних фінансів – це аудит ефективності державних фінансових ресурсів), які мають ряд принципових відмінностей між собою (табл. 2.8).
Таблиця 2.8
Відмінності між фінансовим аудитом і аудитом ефективності
| Фінансовий аудит | Аудит ефективності |
| Основні завдання – дотримання законності, норм і правил та складання фінансової звітності | Основні завдання – оцінка результатів діяльності об'єкта та характеристика використання державних витрат |
| Здійснюється за визначеними вимогами та має чітко визначені цілі | Здійснюється за достатньо широким спектром завдань, допускає різні трактування та інтерпретацію результатів |
| Результати аудиту представляються у стандартній формі з обгрунтуваннями (документами) | Результати аудиту допускають варіантність трактувань, дискусійність, використовують не тільки документи, а різного роду докази для оцінки ефективності |
| Орієнтир – формальні параметри виконання процедур розподілу та використання державних ресурсів | Орієнтир – оцінка економічності, результативності і ефективності використання державних ресурсів |
Аналіз наведених відмінностей між фінансовим аудитом і аудитом ефективності свідчить, що у перспективі ці два види фінансового контролю будуть існувати сумісно, доповнюючи і розвиваючи систему державного фінансового контролю. Фінансовий аудит і аудит ефективності не є антиподами, вони являють собою два самостійних види бюджетного контролю, кожен з яких має свої завдання, предмет і методологію проведення, а також виконує свої особливі функції в системі державного фінансового контролю.
Про це свідчить як досвід впровадження аудиту ефективності в систему державного фінансового контролю у зарубіжних країнах, так і в Україні.
Поштовхом до активізації нового виду контролю в Україні послугувало прийняття у 2001 р. Бюджетного кодексу, що зобов'язав Державну контрольно-ревізійну службу здійснювати контроль не тільки за цільовим і законним, але й ефективним витрачанням бюджетних коштів[7].
Положення Бюджетного кодексу визначали новий вид контролю – державний аудит. Схвалення Урядом у вересні 2002 року
Концепції застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі та введення Міністерством фінансів з січня 2004 року паспортів бюджетних програм створило передумови запровадження аудиту як нового виду контролю у сфері державних фінансів[8].
Відповідно до ст.2 Бюджетного кодексу України бюджетна програма – це систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій [9].
Цікавим є те, що три органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, ГоловКРУ та Міністерство фінансів України) у своїх нормативних документах дають різні визначення бюджетної програми[10], тим самим демонструючи відсутність уніфікованого підходу в органах виконавчої влади до структуризації бюджетної термінології.
Отже, бюджетна програма є формою реалізації програмно- цільового методу в бюджетному процесі. Метою запровадження програмно-цільового методу у бюджетному процесі є встановлення безпосереднього зв'язку між виділенням бюджетних коштів та результатами їх використання[11].
З огляду на зміст бюджетних програм і обсяги залучених фінансових ресурсів, їх виконання є пріоритетним об'єктом державного фінансового контролю.
При цьому необхідність здійснення такого контролю в Україні підсилюється двома факторами:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державний фінансовий аудит» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Аудит доцільності τα ефективності виконання бюджетних програм“ на сторінці 8. Приємного читання.
