У 90-ті роки минулого століття достатньо активно розроблялась нормативна база, яка регламентує техніку і методику проведення аудиту. Найбільш важливим було те, що аудит визначався не як ревізія, а як незалежна експертиза фінансової звітності на основі перевірки дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку, відповідності господарських і фінансових операцій вітчизняному законодавству.
Слід виділити принципові моменти, які стосуються еволюції поглядів на цілі і призначення аудиту в українській економіці. Відповідно до розширення економічних інтересів і потреб користувачів фінансової звітності змінювалися уявлення про аудит, його місце і значення у загальній системі економічного життя. Внаслідок цього здійснювалось уточнення поглядів на його цілі:
1. На перших етапах розвитку аудиту його основною метою (крім підтвердження або непідтвердження достовірності фінансової звітності) було виявлення та попередження навмисних помилок.
Цей етап характеризується появою перших аудиторських організацій, які б відповідали потребам нових умов та початком практики аудиторських перевірок підприємств за рівнем організації бухгалтерського обліку і фінансової звітності, в основному в малому бізнесі.
2. На наступних етапах на одне з перших місць виходять завдання встановлення фактичного стану та визначення доходності підприємства.
Цей етап характеризується суттєвим розширенням ринку аудиторських послуг внаслідок розвитку приватизації, припливу іноземних інвестицій, стимулюванню фінансово-банківської, підприємницької, торговельно-закупівельної діяльності та інших елементів розвитку ринкових відносин. У цих умовах практично сформувались основні інститути аудиту.
3. Етап формування сучасної цивілізованої системи фінансового контролю (поки знаходиться на концептуальному рівні). Це етап розвитку зовнішнього аудиту, пов'язаний зі зміною рівня впливу держави на економічні суб'єкти.
Цей етап характеризується виділенням такої функції, як аудит ефективності витрат і результатів окремих видів діяльності. І ця функція трансформується з суто підприємницької в одну з найважливіших функцій державного фінансового контролю.
Аналіз ефективності щодо державних витрат та використання державної і муніципальної власності є відносно новою сферою діяльності. Він є результатом інформаційного голоду, який зазнають законодавці та органи управління відносно дійсних результатів державних витрат, а також ефективного та економічного використання даних ресурсів.
До середини XX ст. вищі органи фінансового контролю розвинутих зарубіжних країн нагромадили значний досвід проведення фінансового аудиту. І саме цей досвід визначив розуміння того факту, що розвиток держаного і корпоративного фінансового контролю в рамках класичної моделі у майбутньому призведе до професійної кризи.
Досвід показав, що можливості фінансового аудиту при подальшому зростанні економіки не дозволяють вирішувати стратегічні завдання державного управління. З цього часу став формуватись методологічний апарат аудиту ефективності.
Зараз у більшості зарубіжних країн він є превалюючим видом контролю державних витрат.
Можна виділити декілька причин, які обумовили виникнення та розвиток аудиту ефективності:
1. Вищий орган фінансового контролю має можливість не перевіряти облікові рахунки та фінансову звітність кожного одержувача державних коштів.
Сформована розвинута система державного фінансового контролю, яка складається із зовнішнього (здійснюється незалежними та підзвітними лише парламенту органами фінансового контролю) і внутрішнього (діючого в рамках виконавчої влади) контролю. Спираючись на результати роботи органів внутрішнього контролю, зовнішній контроль має можливість здійснювати перевірки ефективності використання державних ресурсів, а не детальні перевірки рахунків та звітність.
2. Вищий орган фінансового контролю отримав можливість направити значні ресурси на здійснення аудиту ефективності, не залучаючи додаткових бюджетних асигнувань.
Високий ступінь прозорості бюджетного процесу гарантує попередження різного роду зловживань та порушень при витрачанні бюджетних коштів, що призводить не тільки до скорочення кількості порушень, а і суттєвої зміни їх структури. Зменшується частка фактів незаконного та нецільового використання бюджетних коштів, а в результаті перевірок виявляються лише арифметичні помилки, неточності, недотримання формальних вимог при складанні фінансової звітності.
Отже, у органів фінансового контролю існує можливість вивільнення ресурсів, які можуть бути спрямовані на впровадження аудиту ефективності.
3. Результати діяльності вищого органу фінансового контролю у галузі аудиту ефективності затребувані.
У більшості країн сформована система гарантує адекватну реакцію на аудиторські висновки і рекомендації, оскільки парламент відіграє значну роль в діяльності органу фінансового контролю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державний фінансовий аудит» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Аудит доцільності τα ефективності виконання бюджетних програм“ на сторінці 4. Приємного читання.
