• чітку систему державного планування за програмним принципом;
• регулярну систему оцінки результатів діяльності за всіма спектрами програм;
• механізм прийняття рішень щодо перегляду напрямів діяльності в рамках програми і програм в цілому, заснований на оцінці
результатів і спрямований на покращання досягнення цілі і виконання місії;
• побудову оцінки результатів діяльності не на оцінці цільового характеру використання ресурсів, а на оцінці ступеня досягнення встановлених цільових показників, а також якості інструментів фінансового управління, які використовуються.
Комплексні бюджетні реформи, спрямовані на підвищення ефективності державних витрат, в останнє десятиріччя проводились в усіх економічно розвинутих країнах, де була визнана необхідність переходу на управління державними видатками за результатами, при якому бюджетні рішення, що приймаються, базуються на необхідності досягнення певного соціального результату.
Зростання обсягів бюджетних видатків, що відбулося у 70-80-ті pp. XX ст. у Великобританії, Канаді, США, Швеції та інших розвинених країнах, збагатило світову практику реалізації масштабних державних програм і дозволило набути досвід контролю їх виконання. Різноманітність підходів до здійснення контролю та контролюючих суб'єктів, специфічність його організації та методичного інструментарію, неузгодженість термінології обумовили запровадження загально узгоджених принципів контролю програм.
У зв'язку з цим, важливого значення набула потреба стандартизації контролю програм. Запровадження Світовою організацією вищих органів фінансового контролю (INTOSAI) Міжнародних стандартів стало свідченням винесення цієї проблематики на глобальний рівень[1]. Воно вивело практику контролю програм на принципово новий рівень, досягнутий сучасною світовою спільнотою.
За наслідками узагальнення практики організації державного фінансового контролю в розвинених країнах у 1995 році Світовою організацією вищих органів фінансового контролю визначено основні категорії аудиту та оцінювання[2].
У результаті еволюційного розвитку державного фінансового контролю стандартами аудиту INTOSAI було визначено, що повний обсяг державного контролю реалізується через дві форми контролю:
• фінансовий аудит правильності та відповідності (regularity audit);
• аудит адміністративної діяльності (performance audit)[3].
Глосарієм основних термінів, розробленим Міжнародною організацією вищих контрольних органів (INTOSAI) 1989 року, визначене їх значення[4].
Фінансовий аудит — це форма контролю, яка передбачає дослідження фінансових документів і рахунків об'єкта контролю для того, аби переконатися, що фінансово-господарські операції виконуються відповідно до визначених цілей і бюджету, з дотриманням обмежувальних правил і норм, а також, що вони правильно відображаються в обліку і звітності. Його метою є встановлення відхилень від стандартів використання фінансових і матеріальних ресурсів.
На відміну від фінансового аудиту, аудит адміністративної діяльності – це форма контролю, за допомогою якого вивчаються процедури прийняття і виконання управлінських рішень з метою досягнення цілей. Аудит адміністративної діяльності передбачає контроль за дотриманням під час здійснення фінансово-господарської діяльності згідно з принципами економічності, ефективності та результативності.
Невід'ємним складником аудиту адміністративної діяльності є аудит ефективності використання ресурсів. Відповідно до п. 84 згаданого Глосарію аудит ефективності використання ресурсів – це форма контролю якості управлінських рішень на предмет економічності та ефективності використання трудових, фінансових і матеріальних ресурсів[5]. У світовій практиці застосування такого аудиту виокремлюють його види, а саме: аудит ефективності виконання окремого рішення, аудит ефективності виконання програм (функції), аудит ефективності функціонування системи (галузі).
Найпростішим для виконання є аудит ефективності виконання окремого рішення. Він передбачає дослідження доцільності прийняття і результативності виконання окремого рішення (операції) з метою пошуку резервів зменшення виробничих і адміністративних витрат та підвищення окупності використаних ресурсів.
Аудит ефективності виконання програми (функції) – це дослідження однієї або кількох програм чи функцій, спрямоване на оцінку відповідності отриманих результатів поставленим завданням і витраченим ресурсам. Програма, що підлягає аудиту ефективності, може охоплювати і окрему галузь, і окремих учасників – суб'єктів господарювання, при цьому навіть різних за формою власності.
Аудит ефективності функціонування системи (галузі) є складною для виконання формою контролю, бо дослідженню піддається організація внутрішнього управління в галузі, відомстві, об'єднанні підприємств чи іншій самодостатній структурі з метою оцінки ефективності, раціональності й оптимальності взаємозв'язків різних органів управління в процесі виконання поставлених завдань і досягнення запланованих цілей.
Виходячи з викладеного і прагнення не тільки перевірити законність використання бюджетних коштів, але й оцінити їх ефективність, стало початком запровадження елементів аудиту у практику роботи контрольно-ревізійної служби.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державний фінансовий аудит» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Аудит доцільності τα ефективності виконання бюджетних програм“ на сторінці 3. Приємного читання.
