Важливим показником незалежності органів державного фінансового аудиту є їх здатність планувати та виконувати свою роботу. Проте, у більшості країн існують механізми, які дозволяють законодавчим структурам та посадовим особам звернутися в орган аудиту з проханням провести конкретні обстеження та повідомити про отримані результати. В європейських країнах, включаючи Нідерланди, Австрію, Німеччину, Данію, Португалію та Італію, органи державного контролю виконують обстеження на прохання законодавчих структур. У Нідерландах зростання останніми роками громадського інтересу до проблем державних фінансів призвів до збільшення роботи Суду Рахунків за рахунок зростання числа прохань від обох палат парламенту. В Австрії парламент також може запропонувати Рахунковій палаті вивчити той або інший аспект діяльності федерального уряду.
Органи державного фінансового аудиту Великобританії та Ірландії також тісно співпрацюють з парламентськими комітетами у визначенні об'єктів обстеження та перевірок. У Нідерландах Суд Рахунків і Комітет використання державних коштів зустрічаються три-чотири рази на рік, щоб обговорити проблеми, які становлять взаємний інтерес; у Німеччині Федеральна рахункова палата виконує роботу за дорученням парламентських комітетів і, у першу чергу, Бюджетного комітету.
В Австрії, Португалії та Швеції уряд також може попросити органи державного фінансового аудиту виконати конкретні завдання. У Швеції, якщо уряд дає замовлення органу аудиту, то він повинен відшкодувати витрати на виконання цих робіт.
Перераховані елементи роботи органів державного фінансового аудиту є загальними для більшості країн ЄС. Але у різних країнах ці органи часто мають інші додаткові обов'язки, що склалися історично та визначені роллю цих органів у системі державного управління.
У деяких країнах органи державного фінансового аудиту допомагають законодавчим структурам в експертизі проектів бюджетів, часто висловлюючи свої пропозиції. У Німеччині органи державного фінансового аудиту беруть участь у кожному етапі обговорення проектів бюджетів для кожного міністерства та можуть давати роз'яснення щодо їх реалізації. У Бельгії органи аудиту проводять експертизу бюджету та також можуть контролювати розпоряджання державною власністю.
Різні додаткові функції має Рахункова палата Австрії. Разом з міністерством фінансів вона несе відповідальність за ефективність методів обліку, які застосовуються в уряді та інших державних органах, двічі на рік перевіряє середні прибутки всіх органів, які підлягають перевірці. З президентом Рахункової палати Австрії погоджуються всі фінансові документи, включаючи борги федерального уряду. Державне контрольно-ревізійне управління Угорської Республіки контролює дотримання принципів бухгалтерського обліку та проводить експертизу пропозицій з його удосконалення. У Швеції органи державного фінансового аудиту несуть відповідальність за фінансову роботу уряду, беруть участь у розробці урядової системи бюджету, методів покращання управління державними організаціями, урядових інструкцій з фінансового управління та контролю за державними системами фінансової інформації.
Однак, незважаючи на наведені розбіжності, у всіх розвинених країнах органи державного фінансового аудиту займають важливе місце в економічному та політичному житті, і їх значення зростає.
Наприклад, нині здійснення скількох-небудь значних програм (економічних, соціальних, військових, політичних) в цих країнах припускає включення в них підсистем (або систем) контролю з виділенням на їх реалізацію частини загальних асигнувань по програмах. І, як свідчить світовий досвід, це завжди виявляється виправданим заходом. За свідченням багатьох джерел, фінансовий контроль завжди рентабельний. Так, за один долар, витрачений контрольними органами США, до бюджету додатково надходить близько п'яти доларів, у Великобританії на один фунт стерлінгів – 13 фунтів.
Важливу роль органи державного фінансового аудиту відіграють у боротьбі з корупцією.
Корупція – завжди симптом послаблення державного управління. Світовий банк визначає корупцію як використання державної служби в особистих цілях. Таке визначення включає зловживання при розподілі державних контрактів, при використанні урядових пільг, податкові порушення, зловживання в ліцензуванні, в реєстраційній сфері, при внесенні змін до законів і т. д. Вигода тих, хто зловживає, повинна бути величезною, і корупція, що асоціюється з операціями у сфері міжнародного бізнесу, може утягувати у свої ряди як політиків, так і чиновників. Корупціонер і ті, кого він втягує у злочинні дії, отримує достатню вигоду від такої угоди.
Крадіжка державних коштів тими, хто несе за них відповідальність, також складає велику проблему. Ще один вид корупції з'явився у зв'язку з приватизацією державних підприємств або деприватизацій приватних підприємств на користь держави. Крадіжка державних фінансових ресурсів у вигляді присвоєння прибутків, неповернення кредитів — також форма корупції. В праці[6] зазначається, що знизити рівень корупції в економічній діяльності можна також шляхом прискорення "переходу до реальних і прозорих бюджетів, що само по собі ліквідує ситуацію дефіциту бюджетних коштів, при котрому різко розширюється сфера "особистого розгляду" при прийнятті рішень чиновниками: кому давати бюджетні кошти, кому ні, кому раніше, а кому пізніше",[7] а також "забезпечення незалежного фінансового функціонування органів місцевого самоврядування, які б у цьому відношенні не залежали лише від чиновника вищого рівня"[8]. Такі заходи є вкрай слушними, однак, доки не відбудеться реального відокремлення бізнесу від влади, політична корупція, що є інструментом корупції як соціально-економічного явища, буде гальмувати розвиток національної економіки. Зараз можна констатувати факт імітації державою виконання антикорупційної функції.
Гарно налагоджений державний аудит є могутньою силою у боротьбі з корупцією. Він може попередити витрату і посягання на державні фонди, розкрити прийняття рішень не на користь громадських інтересів. Важливий, хоча й важко оцінений кількісно вклад аудиторів у справу попередження корупції проявляється також у вигляді психологічного фактору залякування. Існування фактору заляканості є недостатнім для попередження корупції у державному секторі. Доповіді про корупцію і кримінальної активності — обов'язкова вимога Генеральної аудиторської служби США і органів державного фінансового контролю Великобританії, Німеччини, Іспанії, Нідерландів, Швеції, Чехії, Словаччини, Румунії, Литви, Молдови, Естонії, Індії, Китаю, Індонезії, Малайзії, Філіппін, Бутану, ПАР. Примітно, що у цьому списку подано і країни, що розвиваються, органи державного фінансового контролю яких часто йдуть попереду органів індустріально розвинених країн у справі аудиторського виявлення корупції.
Міжнародні організації органів вищого державного фінансового аудиту (наприклад, ИНТОСАИ – International Organization of Supreme Audit Institutions) виявляють все більшу зацікавленість до корупції. Аудитори постійно удосконалюють методики розкриття корупції, виявляють різні форми корупційних дій. Зокрема, накопичений великий досвід з ідентифікації виплати грошей неіснуючим працівникам, з виявлення нестандартних структур організацій.
Для оцінки загальної результативності державного фінансового аудиту важливо визначення достатності його обсягу. Світовий досвід демонструє ряд варіантів, орієнтованих на рентабельність державного фінансового аудиту. Наприклад, у Великобританії кошти на діяльність Національного аудиторського бюро виділяються як частка від коштів, повернених державі у минулому році. І залежно від виділених коштів визначається можливий обсяг контролю. У Польщі Верховна контрольна палата має повноваження по результатах своїх перевірок давати доручення органам урядового контролю на проведення більш детальних ревізій. Обсяг власних перевірок цей орган визначає самостійно і пропозиції про кошти, які необхідні для забезпечення своєї діяльності, вносить безпосередньо у парламент, обходячи уряд.
Важливо зазначити, що глибина та обсяг аудиту залежить, по- перше, від спостережливості основних процедур діяльності органів влади, по-друге – від суворості санкцій за порушення.
Ефективності діяльності органів державного фінансового аудиту у країнах з розвиненою ринковою економікою сприяє їх диференціація, яка ґрунтується на діючій у цих країнах практиці розділу влади між законодавчими, виконавчими та судовими органами.
Організовані виконавчою владою та їй підзвітні, органи фінансового аудиту проводять внутрішній аудит діяльності її структур, допомагають більш ефективно організувати управління державними ресурсами. Наділені порівняно більш широкими повноваженнями контрольні органи при законодавчій владі (при парламенті, конгресі) або законодавчо виділені спеціальні органи незалежного державного фінансового аудиту (лічильні палати) проводять внутрішній (незалежний від виконавчої влади) аудит. Вони перевіряють будь-яку діяльність міністерств, у тому числі й військових. Майже в усіх країнах вони контролюють секретні фонди. Однак ці органи, як правило, мають лише опосередкований вплив на управління державними ресурсами.
Чітко дотримується принцип незалежності працівників контрольних органів від організацій, що перевіряються. Він забезпечується призначенням голови контрольного відомства на тривалий термін або навіть довічно (в Іспанії – на період у 9 років, в Австрії та Німеччині — на 12 років, у Бельгії та Швеції – на 6 років, у США – на 18 років, у Італії, Люксембурзі, Нідерландах та Португалії – довічно або до досягнення пенсійного віку), високими окладами працівників державного контролю, юридичною та матеріальною, незалежністю їх від уряду.
Отже, проведений огляд форм організації, підпорядкування, звітування, функцій, завдань та форм контрольних заходів органів державного фінансового аудиту окремих країн світу доводить необхідність та можливість достатньо швидкого реформування системи державного фінансового контролю в Україні і створення інституту державного фінансового аудиту.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державний фінансовий аудит» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Порівняльна характеристика світових систем державного фінансового аудиту“ на сторінці 6. Приємного читання.
