• 1. Організація платіжних-розрахункових відношень комерційних банків: випуск в обіг паперово-грошових знаків, організація безготівкових розрахунків. Центральні банки можуть бути безпосередніми учасниками платіжних систем або обмежитися контролем за їхньою діяльністю.
• 2. Кредитування кредитно - банківських інститутів і уряду.
Як кредитор останньої інстанції, центральні банки надають позички кредитно - банківським заснуванням, що відчувають тимчасові хиби у фінансових ресурсах.
За допомогою кредитування уряду центральні банки здійснюють фінансування державного боргу і дефіциту державного бюджету. Це особливо широко використовується в країнах, що розвиваються, у яких позички центрального банку уряду складають значну частину їхніх активів. Напроти, розвинуті держави уникають подібну практику. У зв'язку з цим дана функція в даний час відноситься не до основних, а до додаткових.
3. Виконання центральним банком ролі фінансового агенту уряду - ведення урядових рахунків і управління активами різноманітних урядових відомств. У деяких країнах, наприклад у СІЛА, центральні банки виконують цю функцію разом із комерційними банками. У інших державах, наприклад в Італії, центральні банки є практично бухгалтерами державних установ.
Додаткові функції центрального банку не пов'язані безпосередньо з його головною задачею (зберігання стабільності національної грошової одиниці), але сприяють її реалізації.
До числа цих функцій відносяться:
• 1. Управління державним боргом,
• 2. Проведення аналітичних досліджень і ведення статистичної бази даних. Ця функція може бути дуже неоднакова і нерівнозначна в центральних банках різноманітних країн:
A) делегування центральному банку функції збору й аналізу даних платіжних балансів (Бельгія, Німеччина, Франція, Нідерланди, Японія)
Б) дослідження економічної кон'юнктури в реальному секторі економіки, публікація їхніх докладних результатів (Федеральні резервні банки США, Банк Японії, Національний банк Бельгії, Німецький федеральний банк, Банк Франції, Бань Англії і інші).
B) вивчення фінансового положення підприємств і створення централізованих служб по банківських ризиках (Національний банк Бельгії, Німецький федеральний банк, Банк Франції, Банк Італії; Банк Іспанії). Крім того, у центральних банках Німеччини, Бельгії, Іспанії, Італії існують централізовані бази даних балансів підприємств.
• 3. Випуск в обіг банкнот і забезпечення їхнього циркулювання на території країни.
• 4. Здійснення зв'язку з небанківською клієнтурою і надання суспільних послуг. Центральні банки підтримують кореспондентські відносини із фінансовими установами своєї країни, іншими центральними банками і міжнародними фінансовими організаціями. Проте комерційні відношення з небанківською клієнтурою завжди є другорядними.
Центральні банки можуть надавати визначений набір послуг колективного користування - це створення централізованих служб по банківських ризиках, контроль неоплачених векселів тощо.
Література [27, 52, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 70, 81, 97, 108, 109, 114, 117]
НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Центральний банк і грошово-кредитна політика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Функції центральних банків“ на сторінці 2. Приємного читання.
