Монетарне таргетування стало якісно новим етапом у комунікації центральних банків та суспільства.
За режиму таргетування обмінного курсу номінальним якорем для суспільних очікувань був актив, екзогенний відносно суспільства й органів влади. Його надійність високо оцінювалася суспільством.
За монетарного таргетування цим якорем став приріст грошової маси, тобто ендогенний показник, залежний від монетарної влади. З теоретичної точки зору ефективність монетарного таргетування залежить від стабільності зв'язку монетарних агрегатів із цільовими змінними (інфляцією та номінальним доходом).
Таргетування інфляції передбачає публічне оголошення планових рівнів інфляції, закріплення в законодавчому порядку пріоритетності цих цільових показників для центрального банку та встановлення відповідальності за їх досягнення. Якщо прогноз інфляції на певний період відрізняється від таргету, центральний банк застосовує відповідні інструменти для виправлення ситуації.
Таким чином, проміжним орієнтиром монетарної політики стає прогнозний показник інфляції, завдяки чому її таргетування можна вважати випереджальною, далекоглядною (forward-looking) стратегією монетарної політики. Інакше кажучи, інструменти монетарної політики (зміна відсоткових ставок) застосовуються не у відповідь на поточний показник інфляції, а на очікувану через 12-18 місяців інфляцію. По суті це є інституціона-льним закріпленням накопичених знань щодо лагів монетарної політики.
Таргетування інфляції має такі переваги:
♦ забезпечення чіткого і зрозумілого орієнтира для всього суспільства, яким легко можуть користуватися всі економічні агенти під час укладення контрактів;
♦ збільшення прозорості монетарної політики, полегшення контролю над нею з боку громадськості, що сприяє посиленню відповідальності монетарної влади;
♦ відкрите врахування ролі часових лагів монетарної політики у процесі використання її інструментів;
♦ збереження в умовах нестабільності функції попиту на гроші стабільнішого взаємозв'язку між інфляцією і короткостроковими відсотковими ставками порівняно із взаємозв'язком між грошовими агрегатами й короткостроковими відсотковими ставками;
♦ досягнення більшої довіри до монетарної влади порівняно зі стратегією монетарного таргетування, у разі застосування якого трапляються часті зміни такого цільового орієнтира, як грошова маса;
♦ гнучкість у реагуванні на шоки пропозиції.
Монетарний режим таргетування інфляції реалізується за допомогою різноманітних монетарних устроїв. Зокрема суб'єктами таргетування можуть бути:
центральний банк (у Швеції, Польщі. Мексиці, Колумбії, Швейцарії, Перу);
уряд (Ізраїль - у цій країні уряд видає спеціальну директиву; Великобританія - робиться послання міністра фінансів Комітету монетарної політики Банку Англії; ПАР - виголошується бюджетна промова міністра фінансів; Норвегія - приймається інструкція з монетарної політики);
уряд спільно з центральним банком (Нова Зеландія - укладається угода між міністром фінансів і керуючим центральним банком; Канада, Австралія, Ісландія - приймається спільна заява);
центральний банк після погодження з урядом (Чилі. Чехія, Південна Корея, Таїланд, Угорщина);
монетарно-фінансовий орган (Бразилія).
Документами, в яких відображається таргет, можуть бути:
монетарна стратегія центрального банку (Польща, Чехія);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Центральний банк і грошово-кредитна політика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Види грошово-кредитних стратегій“ на сторінці 2. Приємного читання.
