Кінцевими цілями банківського регулювання є:
• o підтримання стабільності й довіри до банківської системи шляхом забезпечення платоспроможності банківських структур, відвернення системного ризику (тобто ризику того, що банкрутство одного або кількох банків спричинить кризу всієї банківської системи);
• o захист вкладників та інших клієнтів банківської системи від надмірного ризику збитків та інших видів шкоди, що виникає внаслідок банкрутства, шахрайства, зловживань, маніпуляцій та інших видів посадових правопорушень з боку постачальників фінансових послуг (індивідуальний ризик);
• o забезпечення безперебійного ефективного, надійного та результативного функціонування фінансових ринків, включаючи правильну роботу конкурентних ринкових сил (стимулювання ефективності системи).
У ст. 55 Закону України "Про Національний банк України" зазначається, що головною метою банківського регулювання і нагляду є безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.
Методи банківського регулювання матеріалізуються через систему заходів, які умовно поділяють на превентивні, що застосовуються для уникнення можливих негативних наслідків за тієї чи іншої економічної ситуації, та протекційні, що вживаються для захисту від уже існуючої ситуації.
До превентивних заходів, зокрема, можна віднести:
• o вимоги щодо розміру та структури власного капіталу банку;
• o вимоги щодо ліквідності;
• o диверсифікацію банківських ризиків;
• o обмеження виконуваних операцій. До протекційних заходів належать:
• o створення системи гарантування вкладів;
• o формування банками резервів на покриття кредитних та інших ризиків;
• o рефінансування центральним банком комерційних банків;
• o допомога інших державних органів.
Методи банківського регулювання поділяються також на економічні та адміністративні.
Економічні методи включають нормативні (встановлення кількісних нормативів або розмірів обмежень чи пільг) та коригуючі (застосування впливу для конкретної ситуації).
Суть адміністративних методів (а саме вони посідають чільне місце в організації банківського регулювання) може бути виражена в такому: встановлення певного порядку дії у сфері державного управління (приписи); заборона певних дій (заборони).
Велике значення для ефективності банківського регулювання має нормотворча функція Національного банку України.
Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади й місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Центральний банк і грошово-кредитна політика» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 6. РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ“ на сторінці 2. Приємного читання.
