• 1) обстеження нематеріальних активів;
• 2) правова експертиза;
• 3) визначення виду вартості, що розраховується, і вибір відповідного підходу (підходів) і методу (методів) оцінки вартості;
• 4) збір інформації для проведення оцінки;
• 5) розрахунки вартості нематеріальних активів із застосуванням обраних підходів і методів;
• 6) підготовка звіту про оцінку.
Так на етапі обстеження нематеріальних активів необхідно переконатися в наявності матеріальних носіїв, які є об'єктами обліку. Такими носіями можуть бути письмовий й (або) художній опис, креслення, схеми, зразки продукції, дискети, вінчестери ЕОМ, аудіо й відеокасети, CD-ROM і інші носії об'єктів інтелектуальної власності [50, с. 79].
На етапі правової експертизи необхідно ідентифікувати права на об'єкти інтелектуальної власності, тобто переконатися в наявності документів, які підтверджують законне володіння майновими правами (патенти, свідоцтва, ліцензійні договори, договори замовлення на створення об'єктів інтелектуальної власності, контракти або авторські ліцензійні договори).
На третьому етапі, залежно від мети оцінки, правової ситуації, інших факторів, необхідно визначити тип вартості. У вітчизняній практиці оцінки нематеріальних активів використовуються в основному два типи вартості: інвентарна й ринкова. Інвентарна використовується для інвентаризації, бухгалтерського обліку й постановки активів на баланс підприємства, а ринкова – для визначення розмірів платежів при комерційному використанні майна. Методи оцінки вартості визначаються метою оцінки й тим, як планується використовувати її результати.
На четвертому етапі, залежно від типу вартості й обраного методу, здійснюється формування необхідної інформаційної бази для проведення оцінки. Перелік необхідної інформації, зокрема, включає:
• 1) характеристики об'єктів інтелектуальної власності або товарів, виготовлених з використанням таких об'єктів або товарів (технічні, споживчі, експлуатаційні й екологічні показники), при необхідності в порівнянні з аналогічними або конкуруючими:
• 2) джерела одержання прибутку від використання нематеріальних активів (збільшення обсягів реалізації конкретних видів або всієї продукції, виготовленої з використанням об'єктів інтелектуальної власності; інших видів нематеріальних активів, підвищення ціни залежно від якості продукції; економія у виробництві; виторг від продажу майнових прав або продажу ліцензій);
• 3) опис ринку об'єктів інтелектуальної власності (галузі й напрямки використання об'єктів інтелектуальної власності відповідно до функціональних ознак і (або) способом застосування, географія збуту, місткість ринку збуту);
• 4) витрати, пов'язані із придбанням прав і використанням об'єктів інтелектуальної власності (на придбання майнових прав; на використання у виробництві й організації випуску товарів, на правову й інші види охорони; на страхування ризиків здійснення проектів з використанням об'єктів інтелектуальної власності);
• 5) собівартість і ціна одиниці товару з використанням інтелектуальної власності;
• 6) ризики, пов'язані із придбанням прав і використанням об'єктів інтелектуальної власності;
• 7) чистий прибуток від використання об'єктів інтелектуальної власності.
В основу експертної оцінки нематеріальних активів покладені загальновідомі у світовій практиці базові принципи й підходи. Ураховуються фактори попиту та пропозиції на аналогічні об'єкти, ліквідності, вплив зовнішнього середовища й наявності ринків збуту продукції; ризики, пов'язані з одержанням прибутків і інвестуванням коштів, ступінь контролю над бізнесом.
Для проведення експертної оцінки нематеріальних активів використовуються такі загальновідомі методичні підходи:
• 1) витратний;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інноваційні методи оцінки банківського капіталу» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Специфіка оцінки банків за витратним підходом“ на сторінці 8. Приємного читання.
