Специфіка оцінки банків за витратним підходом

Інноваційні методи оцінки банківського капіталу

• а) прямолінійне повернення капіталу (метод Рингу);

• б) повернення капіталу по фонду відшкодування й ставці доходу на інвестиції (метод Інвуда);

• в) повернення капіталу по фонду відшкодування й безризиковій ставці відсотку (метод Хоскольда).

Метод Рингу доцільно використовувати, коли очікується, що потік доходів буде систематично знижуватися, а відшкодування основної суми буде відбуватися рівними частинами. Річна норма повернення капіталу розраховується шляхом розподілу 100% вартості активу на строк, що залишається, корисного життя, інакше кажучи, вона представляє величину, зворотну терміну служби активу. Метод Інвуда застосовується, коли очікується, що протягом усього прогнозного періоду будуть отримані постійні, рівновеликі доходи. Одна їхня частина являє собою дохід на інвестицїї, а інша забезпечує відшкодування або повернення капіталу. Сума повернення капіталу реінвестується по ставці доходу на інвестиції (капітал). У цьому випадку норма повернення інвестицій як складова частина ставки капіталізації буде дорівнювати фактору фонду відшкодування при тій же ставці відсотка, що й по інвестиціях [50]. Метод Хоскольда використовують у тих випадках, коли ставка доходу, принесена первісними інвестиціями, настільки висока, що стає малоймовірним здійснення реінвестування по тій же ставці. Тому для реінвестованих коштів передбачається одержання доходу по безризиковій ставці.

Метод зв'язаних інвестицій, або техніка інвестиційної групи. Більшість об'єктів нерухомості купується за допомогою позикового й власного капіталів, тому ставка капіталізації повинна задовольняти вимогам прибутковості на обидві частини капіталу (інвестицій). Величина ставки визначається методом зв'язаних інвестицій, або технікою інвестиційної групи.

Шостий етап. На останньому етапі методу капіталізації доходів вартість нерухомого майна визначається за допомогою розподілу величини прогнозованого чистого операційного доходу (результат четвертого етапу) на ставку капіталізації (результат п'ятого етапу).

Метод дисконтування грошових потоків застосовується для визначення поточної вартості тих майбутніх доходів, які принесуть використання об'єкта нерухомості й можливий його продаж. Визначення обґрунтованої ринкової вартості з використанням методу дисконтування грошових потоків можна розділити на кілька етапів:

Перший етап. Складається прогноз потоку майбутніх доходів у період володіння об'єктом нерухомості.

Другий етап. Розраховується вартість оцінюваного об'єкта нерухомості на кінець періоду володіння, тобто вартість передбачуваного продажу (реверсії), навіть якщо в дійсності продаж не планується.

Третій етап. Виводиться ставка дисконту для оцінюваної нерухомості на існуючому ринку.

Четвертий етап. Майбутня вартість доходів у період володіння й прогнозованої вартості реверсії приводиться до поточної вартості.

Порівняльний підхід при оцінці нерухомості охоплює два методи: метод порівняння продажів; метод валового рентного мультиплікатора.

Метод порівняння продажів заснований на зіставленні й аналізі інформації про продаж аналогічних об'єктів нерухомості. Основним принципом методу порівняння продажів є принцип заміщення: при наявності на ринку декількох об'єктів раціональний інвестор не заплатить за даний об'єкт більше вартості нерухомості аналогічної корисності. Під корисністю розуміється сукупність характеристик об'єкта, що визначають призначення, можливість і способи його використання, а також розміри й строки одержуваного в результаті такого використання доходу. Даний метод є об'єктивним лише у випадку наявності достатньої кількості порівнянної й достовірної інформації з недавно минулих угод.

Цей метод вимагає бази даних по зроблених угодах, що включає інформацію про умови й ціни угод, продавцях і покупцях. Оцінювач повинен з'ясувати, чи діяв покупець або продавець в умовах фінансового тиску, чи були обидві сторони угоди незалежними, чи володіли вони типовою для даного ринку інформацією, чи діяли економічно раціонально, чи було фінансування типовим для ринку. Для аналізу угод, зроблених з об'єктами, порівнянними з оцінюваним, необхідно виявити сегмент ринку, для якого ці об'єкти типові.

Сегментування ринку – процес розбивки ринку на сегменти (сектори), аналогічні по наступних параметрах: призначенню використання об'єкта; якості об'єкта; переданим юридичним правам і обмеженням; інвестиційної мотивації; шляхам фінансування й т.д.

Вибір об'єктів як аналогів необхідно проводити у тому же сегменті ринку, до якого відноситься оцінюваний об'єкт. Причому потрібно звернути увагу на наступні моменти:

• а) характерний для даного сегмента строк експозиції. Якщо об'єкт був проданий за менший для стандартного строку експозиції період, це швидше за все свідчить про те, що ціна була занижена. Навпроти, якщо об'єкт перебував на ринку довше стандартного строку експозиції, то ціна, як видно, була завищена. І в тім, і в іншому випадках угода не типова для даного сегмента ринку й не може розглядатися в якості порівнянної;

• б) незалежність суб'єктів угоди. Якщо угода укладена між головною й дочірньою компаніями, то малоймовірно, що угода між ними була зроблена за ринковою ціною. Те ж саме ставиться до угод з об'єктами, обтяженими заставою;

• в) інвестиційну мотивацію. Вона повинна бути однаковою при здійсненні угод з оцінюваним об'єктом і об'єктами-аналогами.

Метод порівняння продажів включає кілька етапів. Перший етап. Вибір об'єктів нерухомості – аналогів. Для більш об'єктивної оцінки необхідний аналіз не менш 3-5 порівнянних продажів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інноваційні методи оцінки банківського капіталу» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Специфіка оцінки банків за витратним підходом“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Концептуально-прикладні засади формування вартості капіталу банків

  • Макроекономічні чинники нагромадження капіталу банківською системою

  • Екзогенні тенденції зміни вартості капіталу банків як ділових підприємств

  • Розділ 2. Методологічний інструментарій оцінювання вартості капіталу банків як ділових підприємств

  • Сутність вартісного оцінювання капіталу фінансових організацій

  • Методичні підходи до оцінки ринкової вартості банків

  • Специфіка оцінки банків за витратним підходом
  • Особливості процедури оцінювання банків в рамках доходного підходу

  • Порівняльний підхід до оцінки банківського капіталу, його характеристика

  • Визначення ринкової вартості банку як ділового підприємства на основі порівняльного підходу

  • Розділ 3. Удосконалення процедур обчислення вартості капіталу банків засобами теорії нечітких множин

  • Нечітка система Мамдані-Ларсена як засіб обґрунтування величини дисконтної ставки

  • Оцінювання капіталу банків за допомогою фаззі-алгоритму типу Сутано

  • Гібридні нейро-нечіткі мережі у контексті оцінювання потенціалу нагромадження вартості банківського капіталу

  • Методики прогнозування грошових потоків банків за допомогою гібридних нейро-нечітких мереж

  • Висновки