Реформи, що відбулися, вплинули на всі сторони економічного життя та найбільше на фінансові відносини. Принциповість таких перетворень полягає у докорінній зміні ролі фінансів в економічних відносинах. Якщо раніше при плановій (директивній) системі господарювання основну роль відігравали матеріальні потоки, а гроші виконували другорядну роль, опосередковуючи ці процеси, виступали як загальний вимірник вартості матеріальних ресурсів, у ринкових умовах вони, через фінансові інструменти, стають основними регуляторами ринкових відносин. Така трансформація фінансових відносин суттєво підвищила роль фінансових інструментів в економічному житті суспільства, в т.ч. й сільському господарстві [129, с. 67].
В сучасних умовах фінанси використовуються державою як ефективний регулятор економічного і соціального життя суспільства, їх вплив розкривається шляхом вивчення фінансової політики і фінансового механізму.
В умовах трансформаційних перетворень в економіці України все більшого значення набуває розвиток підприємництва як соціально- економічної основи ринкової економіки. За цих умов саме підприємства повинні стати у центрі подальших економічних реформ з метою створення функціонально ефективної, стратегічно зорієнтованої та демократичної економіки. Фінансові ресурси як матеріальні носії фінансових відносин відіграють важливу роль в системі фінансів суб'єктів господарювання та важливе їх значення для функціонування економічної системи.
Головною умовою ефективного функціонування підприємницьких структур на селі залишається можливість забезпечення своєї діяльності фінансовими ресурсами. З метою ефективного використання фінансових ресурсів підприємствами та реалізації процесу управління фінансами підприємств застосовується фінансовий механізм, який являє собою систему визначених фінансовою політикою економічних заходів (методів, інструментів і важелів), що функціонують в межах нормативно-правового законодавства і спрямовані на забезпечення обслуговування фінансовими ресурсами операційної, фінансової, інвестиційної й інших видів діяльності.
Тобто, фінансовий механізм являє собою форми та методи впливу на суб'єкти та об'єкти фінансового управління, завдяки яким досягаються намічені стратегічні цілі будь-якої підприємницької структури.
Фінансовий механізм підприємницьких структур, роль яких у фінансовій системі є вагомою, визначає системний підхід до оптимізації затрат, зниженню собівартості продукції, пошуку резервів збільшення прибутку, росту рівня рентабельності, зміцненню конкурентоспроможності підприємства на ринку тощо.
Основною складовою фінансового механізму підприємницьких структур є фінансове забезпечення, за допомогою якого забезпечується створення та використання на підприємствах грошових фондів, які в процесі фінансово- господарської діяльності матеріалізуються в різноманітних активах і сприяють безперебійному процесу відтворення.
Аналіз економічних джерел дає можливість зробити висновок щодо різнобічного трактування поняття "фінансове забезпечення".
Більшість авторів [108, 405, 42] схиляються до думки, що фінансове забезпечення реалізується на основі відповідної системи фінансування, яке може здійснюватися у трьох формах: самофінансування, кредитування, зовнішнє фінансування. Різні форми фінансового забезпечення використовуються на практиці одночасно через установлення оптимального для даного етапу розвитку суспільства співвідношення між ними.
Так, Майзус М.С. вважає, що фінансова діяльність підприємства безпосередньо спрямована на його фінансове забезпечення і створення фінансових ресурсів для виробничого і соціального розвитку, забезпечення збільшення прибутку за рахунок підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, підвищення якості продукції, поліпшення використання виробничих фондів [220, с. 427].
Не погоджуємось з автором в плані того, що не лише фінансова діяльність, а й інші види діяльності (операційна, інвестиційна), яку здійснюють підприємства, потребує фінансового забезпечення. Тому виділяти лише її є некоректним і помилковим.
Фінансове забезпечення – формування цільових грошових фондів суб'єктів господарювання у достатньому розмірі та їх ефективне використання. Основними елементами фінансового забезпечення суб'єктів господарської діяльності є самофінансування (відшкодування витрат на основну діяльність та її розвиток за рахунок власних джерел), кредитування (надання коштів на принципах поворотності, платності, строковості і забезпеченості), бюджетне фінансування (надання коштів з бюджету на безповоротних засадах); оренда (передавання майна у користування на певний строк і за певну плату) та інвестування (вкладання коштів у певні об'єкти з метою отримання прибутку або соціального ефекту) [405, с.96].
Зустрічається в економічній літературі ототожнення категорії "фінансове забезпечення" з категорією "самофінансування", хоча ми не погоджуємось з цим, оскільки фінансове забезпечення є ширшим поняттям і включає всі джерела фінансування господарської діяльності, а самофінансування здійснюється переважно за рахунок власних коштів.
Формами фінансового забезпечення є самофінансування, кредитування й зовнішнє фінансування, а інструментами механізму фінансового забезпечення – склад і структура його джерел. Вони визначають не тільки політику фінансування господарської діяльності підприємства, а й впливають на фінансові результати його діяльності.
Можливість залучати фінансові ресурси з різних джерел, у тому числі на фінансовому ринку, дає змогу підприємству відносно вільно маневрувати структурою цих ресурсів, вибираючи оптимальні їхні комбінації.
Більшість підприємств суб'єктів господарювання в умовах ринкової економіки працюють на умовах комерційного розрахунку, основною метою діяльності є отримання прибутку і тому важливим є вміння вести беззбиткову діяльність, що є основним мотивом підприємницької діяльності.
Сьогодні в Україні ще певна кількість підприємств залишаються збитковими в силу різних причин в тому числі і специфічних особливостей галузі, якою є аграрний сектор економіки, однак ця частка є нижчою в порівнянні з іншими галузями економіки.
Так, за підсумками господарювання у 2011 році фінансовий результат підприємств в Україні від звичайної діяльності до оподаткування становив у промисловості 64,6 млрд. грн. а в сільському господарстві – 14,7 млрд. грн. Відповідно частка підприємств, котрі зазнали збитків, у їхній загальній кількості дорівнювала в промисловості 40,8%, у сільському господарстві – 14,9%. [408, с. 119].
У Вінницькій області нині збитковими залишаються 14,2% сільськогосподарських підприємств (2010 р.), і ця частка зменшилась проти 2007 р. (21,9%).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Механізми банківського кредитування в аграрній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Банківський кредит в системі фінансового забезпечення діяльності аграрних підприємств“ на сторінці 1. Приємного читання.
