Як свідчить зарубіжний досвід, в усьому світі високі темпи кредитування спостерігалися в докризовий період.
В 2005-2008 рр.. середньорічні темпи приросту кредитів у багатьох країнах перевищували 50-70%, внаслідок чого відбулося "перекредитування економіки". У 2008 р. відношення кредитів до ВВП в Україні склало 78,2%, у Польщі – 61,6%, Чехії – 59,2%, Словаччині – 53,8%, Румунії – 43,5%, Росії – 42,3%. Досить гострою виявилася кредитна криза в Україні. У 2008 р. порівняно з 2007 р. загальний обсяг кредитування економіки збільшився майже на 72,5%, в тому числі кредитування не фінансових корпорацій – на 70,3%, а кредитування домашніх господарств – на 74,9%. Однак уже в 2009 р. кредитування економіки скоротилося на 5,9%, а кредити домашнім господарствам – на 14%. Фактично докризовий обсяг кредитного портфеля банків було відновлено лише в середині 2012 р. [253, с.4].
Основними напрямами аграрної політики на найближчу перспективу повинно бути удосконалення системи фінансового забезпечення сільськогосподарських підприємств. Наявність у достатньому обсязі фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають стабільний фінансовий стан підприємства, платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. Тому найважливішими завданнями підприємств є пошук резервів збільшення фінансових ресурсів і найефективніше їх використання.
Сільськогосподарські товаровиробники працюють за рахунок ресурсів, які сьогодні є недостатніми для самофінансування. Банківське кредитування не відіграє суттєвої ролі у розвитку сільськогосподарської галузі, хоча сьогодні намітились позитивні тенденції щодо зростання обсягів кредитування з боку вітчизняних комерційних банків, у тому числі і пільгового кредитування.
Можливості аграрних підприємств у фінансовому забезпеченні своєї діяльності дещо обмежені в порівнянні з іншими галузями економіки, оскільки сільське господарство є специфічною галуззю економіки, що, в свою чергу, вимагає врахування його особливостей з метою недопущення необачних і негативних дій всупереч природним явищам та специфіці ведення агропромислового виробництва.
Специфічними особливостями аграрного сектора є сезонність виробництва, вплив природнокліматичних факторів на процес виробництва, нерівні умови функціонування на ринку в порівнянні з іншими галузями економіки. Перераховані особливості аграрного сектора економіки мають безпосередній вплив на фінансове забезпечення аграрних підприємств і особливо на формування, використання і нагромадження фінансових ресурсів [55, 57, 58, 60, 65].
Так, сезонність виробництва спричиняє нерівномірне здійснення витрат впродовж календарного року, інколи нагальне і непередбачуване (пов'язане із природними умовами, від яких залежне аграрне виробництво), тому потреба у фінансуванні протягом календарного року є різною і необхідною в той чи інший період. Сезонність сприяє необхідності збільшення терміну залучених кредитів для покриття тимчасових потреб у рослинництві та тваринництві, оскільки, як показує вітчизняна практика, більшість підприємств, користуючись як правило, короткостроковими кредитами, вимушені продавати "за безцінь" свій урожай, щоб погасити отримані позики. Це однозначно негативно позначається на діяльності підприємств аграрної сфери економіки.
Дія природно-кліматичних факторів призводить до непередбачуваних і не прогнозованих результатів діяльності аграрних підприємств під впливом сприятливих чи несприятливих погодних умов для вирощування врожаю сільськогосподарських культур, що сприяє необхідності створення резервів фінансових ресурсів задля забезпечення та протидії ризикам, забезпечувати страховий захист тощо.
Нерівні умови функціонування на ринку пов'язані, перш за все, з обмеженістю доступу саме аграрних підприємств до кредитних ресурсів, що негативно позначається на фінансовому забезпеченні їх діяльності.
Врахування вищезгаданих особливостей є важливою передумовою розвитку системи кредитного забезпечення аграрної галузі.
У фінансовому забезпеченні аграрних підприємств коштами, необхідними для здійснення нормальної виробничої діяльності, велику роль мають відігравати кредити банків. Необхідність і особлива роль кредиту в аграрному секторі зумовлені специфікою відтворювального процесу, що прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності. Саме через кредит як один із фінансових інструментів впливу на процес виробництва можна вирішити проблеми фінансового забезпечення підприємств аграрного сектору економіки.
Кредитні відносини аграрного сектора характеризують якісно новий рівень розвитку економіки, коли виробничому процесу передує кредит, кредитна операція, яка дає змогу завчасно визначати обсяги виробництва та умови реалізації продукції на певному ринку [164, с. 209].
Кредит сприяє розвитку сільськогосподарського виробництва, економному використанню матеріальних ресурсів і грошових надходжень, зміцненню господарських зв'язків між усіма підрозділами агропромислового комплексу, впливає на прискорення оборотності засобів підприємства.
Склалася практика, за якої аграрний сектор економіки є для банків непривабливим для інвестування, що ставить аграрні підприємства в неоднакові умови функціонування. Можна вважати, що скорочення обсягів кредитування економіки в основному відбулося за рахунок зменшення кредитування аграрного сектора економіки.
Онисько С.М. [268, с.314] підтримує цю думку і вказує, що "у нинішніх умовах існуюча система кредитування орієнтована на дохідність у галузях із відносно високою оборотністю капіталу, пропоновані відсоткові ставки й умови не дають змоги сільськогосподарським підприємствам бути повноправними учасниками ринку кредитних ресурсів".
Кредитне обслуговування сільськогосподарських підприємств, враховуючи особливості і специфіку галузі, потребує дотримання економічно обґрунтованих строків, обсягу, вартості кредиту, вчасності його надходження до позичальника, обґрунтованості порядку погашення кредиту й процентів за користування ним.
Враховуючи низький рівень прибутковості сільськогосподарських підприємств та підвищену нестійкість їх фінансового стану порівняно з іншими галузями економіки, спід мати на увазі, що вартість кредиту для них повинна бути невисока. Що стосується порядку погашення кредиту, то сільськогосподарські товаровиробники спроможні усі платежі за зобов'язаннями здійснювати по мірі одержання виручки від реалізації продукції. Тобто, найсприятливішим способом повернення є поступове у розстрочку погашення його разом з відсотками за користування.
Вихід галузі сільського господарства з кризового стану сприятиме покрашенню фінансового стану аграрних підприємств, збільшенню їх прибутковості, а отже аграрні підприємства стануть привабливішими і надійними парнерами для банківських установ.
Рябоконь В.П. [323, с. 3] схиляється до думки, що нинішній стан підприємств агропромислового комплексу "вимагає обґрунтованого визначення стратегічних напрямів здійснення аграрної політики зупинення спаду і забезпечення нарощування обсягів виробництва, відновлення внутрішнього й зовнішніх ринків продовольства, прискорення соціально-економічних перетворень на селі".
До специфічних ризиків кредитування аграрних підприємств в посткризовий період відносять також, окрім наведених вище, нестабільність бюджету та невиконання його статей, пов'язаних з фінансуванням сільського господарства.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Механізми банківського кредитування в аграрній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Банківський кредит в системі фінансового забезпечення діяльності аграрних підприємств“ на сторінці 4. Приємного читання.
