В сучасних умовах господарювання кредитування як одна із форм грошової підтримки діяльності аграрних підприємств проявляє свою ефективність лише в стійких, кредитоспроможних підприємствах. Підприємства, які працюють збитково невзмозі повертати отримані кредити, а це ставить їх в несприятливі фінансові відносини з банківськими установами. Більшість із таких аграрних підприємств виявляються практично виключеними із сфери кредитних відносин, що негативно позначається на фінансових результатах діяльності підприємств аграрного сектора економіки.
В умовах трансформації ринкових перетворень в економіці та в аграрному секторі, зокрема, стає необхідним вироблення нових підходів до кредитного забезпечення аграрних підприємств і зростає роль кредитоспроможності як критерію надійності та фінансових можливостей аграрних підприємств. Кредит як одна із форм залучення фінансових ресурсів аграрних підприємств проявляє свою ефективність лише в стійких, кредитоспроможних підприємствах [63, с. 108].
Посилення банківської конкуренції зумовлює зростання вимог до оперативності прийняття кредитними організаціями рішень про надання кредитів з урахуванням високих кредитних ризиків, які супроводжують кредитування реального сектору економіки. У зв'язку з цим виникає необхідність розробки і впровадження удосконалених технологій, здатних якісно та у прийнятні для клієнтів терміни оцінити рівень кредито- і платоспроможності, в тому числі з урахуванням галузевих особливостей діяльності, хоча для більшості банків поєднання оперативності і якості оцінки кредитних ризиків на практиці є складним завданням [110, с. 206-214].
Сучасна література приділяє велику увагу питанням кредитоспроможності клієнта і існує безліч трактувань цієї категорії, що свідчить про еволюцію цього поняття.
Категорію "кредитоспроможність" ще у XVIII ст. використовували у своїх працях А.СмІт, Н.Х.Бунге, В.П.Косинський та ін. Так, Н.Х. Бунге в роботі "Теорія кредиту" (1852 р.) пов'язував кредитоспроможність з нерухомістю капіталу та вважав гарантією повернення боргу вкладання коштів у нерухомість [320, с. 162].
Залежно від ступеня розвиненості економіки країни та середовища функціонування кредитних установ відбувається еволюція категорії "кредитоспроможність".
Так, в умовах НЕПу, наприклад, економісти вкладали в поняття кредитоспроможність готовність до здійснення кредитної операції й можливість своєчасного повернення отриманої позики. У період кредитної реформи (1930- 1932) різко змінилися економічні відносини в країні і з економічної літератури та практики практично зникає поняття "кредитоспроможність". Це пов'язано з виникненням адміністративно-планової економіки, з централізованим виділенням підприємству необхідних матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Порушення прямої залежності між формуванням фінансових ресурсів на підприємстві та їх розподілом і використанням стало однією з причин незацікавленості підприємства як товаровиробника в кінцевих результатах його фінансово-господарської діяльності. Виникла тенденція задоволення власних потреб за рахунок держави або інших підприємств. Із середини 1980-х рр.. перебудова господарського механізму, перехід до ринкових методів господарювання вимагали зміни кредитної системи країни [320, с. 162].
В умовах ринкових відносин кредитоспроможність підприємств відіграє визначальну роль в кредитних відносинах між банківськими установами і суб'єктами господарювання.
У фінансовому словнику Загороднього А.Г. наводиться два визначення поняття "кредитоспроможність" як: 1) "наявність передумов для отримання кредиту, спроможність повернути його в повному обсязі й у певний термін. Визначається показниками, що характеризують позичальника: акуратністю в розрахунках за раніше отримані кредити поточним фінансовим станом і перспективою його зміни, змогою в разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел. Кредитоспроможність можна аналізувати з позицій позичальника (як здатність до здійснення кредитної угоди) та з позицій банку (визначення розміру допустимого кредиту). Стосовно підприємства кредитоспроможність оцінюється показниками ліквідності його балансу чи окремих видів активів"; 2) "комплекс передумов, що визначають спроможність країни своєчасно та в повному обсязі виконувати платежі з обслуговування державного боргу і його погашення. Від рівня кредитоспроможності залежить як здатність залучати позики урядом та окремими суб'єктами господарювання, так і загальна інвестиційна привабливість країни" [144, с. 244 ].
Подібні визначення цього поняття трактуються в економічній енциклопедії: "кредитоспроможність – наявність передумов для отримання позик та спроможність їх повернення" [151, с. 117];
• Примостка Л.О. [312] розглядає кредитоспроможність як здатність позичальника повністю і в зазначені терміни виконати всі умови кредитної угоди;
• на думку Версаль Н.І, Дорошенко Т.В, кредитоспроможність – це здатність позичальника в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями [79, с. 60].
Васюренко О.В. вказує, що "кредитоспроможність – це наявність у позичальника/контрагента банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки [41, с. 170-178].
Аналогічне визначення у Лагутіна В.Д. "кредитоспроможність позичальника – це його здатність повністю і своєчасно розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями" [206].
Поєздник О.І оцінює кредитоспроможність як комплексне поняття, яке характеризує спроможність та готовність позичальника до здійснення кредитної операції, яка оцінюється банком з огляду на фінансово-економічне становище позичальника та на якість зробленої ним кредитної пропозиції, а також з точки зору прийнятності для банку-кредитора кредитного ризику й можливості керувати ним [289].
Своє тлумачення даній категорії дає Галасюк В.В.: "Кредитоспроможність – це спроможність позичальника за конкретних умов кредитування в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися і своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності [90, с. 54-56].
В економічному словнику Мочерного С.В. кредитоспроможність розглядається як "нормальний стан фінансових ресурсів економічних суб'єктів, який дає змогу отримувати та своєчасно повертати позики. Для визначення кредитоспроможності у світовій практиці застосовуються різноманітні методики. Найпоширенішими є визначення характеру позичальника, його спроможності, капіталу (розміру, структури тощо) і форм такого забезпечення та умов, що визначають загальну ринкову ситуацію" [244, с. 46].
Перед укладанням кредитної угоди працівник банку повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника, тобто його здатність своєчасно погасити кредит та виявляє фактори, які можуть спричинити непогашення позички.
Отже, кредитоспроможність є якісною оцінкою позичальника, яка визначається банком до розгляду питання про можливість і умови кредитування та дозволяє передбачити ймовірність своєчасного повернення позики та її ефективного використання, тому є важливою складовою кредитних відносин, що вимагає від банківських працівників професіоналізму, глибоких економічних знань, аналітичного мислення, вміння прогнозувати фінансовий стан потенційного позичальника та передбачати обставини, які можуть на них вплинути.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Механізми банківського кредитування в аграрній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Кредитоспроможність як критерій надійності та фінансових можливостей аграрних підприємств“ на сторінці 1. Приємного читання.
