До категорії адміністраторів відносяться керівники окремих функціональних служб, які відповідають за свій обсяг роботи. Вони діють в рамках затверджених програм та повноважень. їхньою головною метою є забезпечення нормальної роботи свого відділу в той час, коли загальні цілі банку знаходяться в них на другому плані.
Персонал третього рівня – наглядачі – це найбільшкваліфіковані оперативні працівники, яким доручається керівництво вузькоспеціалізованою групою чи ділянкою і які допомагають працівникам, вирішують спірні та складні питання, дають консультації з конкретних випадків, займаються навчанням персоналу.
В той же час дещо відрізняється організація банків в різних країнах, яка являє собою досить складну процедуру та регулюється, як правило, загальним чи спеціальним (для банків) законодавством. Так, в більшості країн необхідним є дозвіл на відкриття банку, але в ряді випадків засновники можуть обмежитись простою реєстрацією. Це, в свою чергу, також має вплив на кредитне забезпечення економічних суб'єктів, оскільки від кількості банківських установ зростає конкуренція на кредитному ринку (додаток 21).
Зокрема, в США реєстрація нового банку суворо регламентована: для отримання чартеру чи ліцензії від влади відповідного штату (банк штату) чи ж зробити запит контролеру грошового обігу про видачу федерального чартеру (національний банк) слід виконати ряд умов ( кількість осіб – не менше 5; стосовно капіталу банка – величина його повинна відповідати мінімальним нормам, що встановлюються законодавством та залежать від чисельності населенного пункту, де створюється банк; майбутніх операцій, якості управління; перспективи отримання прибутку, компетенція керівного складу, потреба в новому банку, де він створюється і т.д.)
В США досить чітко органи влади аналізують конкурентну ситуацію в районі, де він створюється з метою створення сприятливого клімату для вже існуючих банків на цій території задля збереження відповідної концентрації банківських установ, враховується також хороша репутація та відповідна кваліфікація керівників, необхідна для управління банком.
Такі ж обов'язкові умови для отримання дозволу на відкриття банку (видає Федеральне відомство по контролю за банками) вимагають в Німеччині та в Швейцарії (видає ліцензію Федеральна банківська комісія). Щоправда, в Німеччинні ще однією вимогою є те, що банк повинен бути організований лише в формі акціонерної компанії чи партнерської фірми.
В Японії жоден банк не може бути започаткований без спеціальної ліцензії міністерства фінансів, для отримання якої засновники повинні забезпечити відповідність капіталу, активів та пасивів банку встановленим стандартам, володіти необхідним досвідом та знаннями та мати певний соціальний статус.
Також існує обов'язкова вимога до створення банку – це організація його у формі акціонерного товариства з капіталом не менше 1 млрд, йен та фігуруваня в назві банку слова “гінка” (банк).
Досвід Великобританії свідчить, що з 1979 р. жоден банк не має права почати свою операції по прийому депозитів без дозволу Банка Англії. Всі банки були розподілені на дві категорії: “визнані банки” та “ті, що ліцензуються”. “Визнаним” ліцензії не потрібні, але ці банки мають бути визнаними Банком Англії за рядом критеріїв: наявність мінімального капіталу, виконання достатнього набору послуг, солідна репутація в діловому світі.
Для задоволення прохання про видання ліцензії на ведення банківських операцій необхідно, щоб директора та вищі менеджери були “підходящими та спроможними” особами, які проявили себе на попередній роботі як компетентні та особи зі здоровим глуздом; ведення операцій з розрахунком та обережністю, тобто, щоб був достатній запас ліквідних активів та резервів для покриття можливих збитків; наявність мінімального капіталу в 1 млн. ф.ст.
Ефективний менеджмент в банківській системі – життєва необхідність для кожного банку, для кожної країни, якщо вона хоче, щоб банківська система досягла своєї основної мети – безперервного функціонування фінансової галузі, кровоносної системи будь – якої економіки. Управління в банківській системі є сьогодні однією з найбільш актуальних проблем в економіці, що пов'язано зі значними якісними змінами в світовому господарстві, які зачепили як роль банків так і банківської справи в економіці, так і взаємодії всередині самих банків.
Ефективний менеджмент в банківській установі можливий за умови професіоналізму, творчої активності і зацікавленості банківського персоналу відповідально здійснювати покладені функції, що в цілому вирішують стратегічні цілі банку.
Відмінною в банківській сфері України в порівнянні з досвідом зарубіжних країн є система державного контролю за діяльністю банків, де в законодавчому порядку наглядові й регулятивні функції закріплено лише за НБУ, про що
йдеться в Законі "Про Національний банк України" (ст. 51, ст. 61 цього ж Закону визначає наглядові та регулятивні функції НБУ відносно всіх банків та інших фінансово-кредитних установ, які полягають у здійсненні Національним банком всіх видів перевірок на місцях банків, інших фінансово-кредитних установ (банк має право вимагати від них проведення загальних зборів акціонерів та брати участь у їх роботі з правом дорадчого голосу, пред'являти вимоги щодо здійснення обов'язкових аудиторських перевірок)).
На нашу думку, монополізація наглядових й регулятивних функцій НБУ не сприяє ефективному нагляду за діяльністю 198 зареєстрованих (176 діючих) банків, оскільки наглядові функції не є основними функціями НБУ, тому навіть одноосібне здійснення регулюючих функцій, застосування механізмів і важелів не завжди буде виваженим, враховуючи розпорошеність на інші напрями діяльності уваги центрального банку. Вивчення зарубіжного досвіду щодо організації банківського нагляду засвідчує, що на відміну від України, в більшості розвинених країн контрольні функції не монополізовані і разом з центральними банками їх виконують інші спеціально створені органи, що дає можливість ефективно з різних сторін здійснювати контроль за банківською діяльністю, тим самим забезпечуючи стабільність, надійність, репутацію банківської і фінансової системи країни в цілому.
За останні роки намітилась тенденція інтернаціоналізації банківської діяльності, дотримання однакових стандартів і міжнародних норм банківського контролю і регулювання, удосконалюються методи банківського контролю.
Характерним для розвинутих країн є посилення впливу спеціально створених автономних органів, які разом із центральними банками, здійснюють функції нагляду і контролю за банківськими установами.
Організаційна структура державних органів, що виконують контрольні функції в розвинутих країнах досить різноманітна: якщо у США, Німеччині, Франції, Японії діє змішана система банківського нагляду, в рамках якої Центральний банк поділяє обов'язки по нагляду з іншими державними органами, то в Австрії, Данії, Канаді, Норвегії органи нагляду відділено від
Центрального банку, а у Великобританії, Греції, Іспанії, Португалії і Швейцарії – тільки центральні банки (таблиця 3.2).
Таблиця 3.2.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Механізми банківського кредитування в аграрній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ В АГРАРНІЙ СФЕРІ“ на сторінці 8. Приємного читання.
