Розділ «Тема 5. Операції банків із запозичення коштів»

На ринку міжбанківських кредитів існують різноманітні способи розміщення (залучення) грошових ресурсів банківської установи:

- власне міжбанківські кредити;

- використання кореспондентських рахунків, що відкриваються банками один в одного, для кредитування;

- векселі й депозитні сертифікати тощо.

Важливим фінансовим інструментом, що активно використовується на цьому ринку, є короткострокові валютні міжбанківські депозити (їх ще називають валютні міжбанківські кредити). Ринок валютних міжбанківських депозитів також має два сегменти: "коротких" та "довгих" депозитів.

Довгострокові депозити використовуються банками, як правило, для надання банківських кредитів суб'єктам підприємницької діяльності, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю.

Короткострокові депозити банки зазвичай використовують для отримання спекулятивного прибутку за рахунок ставок арбітражних операцій, а також для підтримки ліквідності кореспондентських рахунків.

У цілому, вибір фінансового інструмента залежить від мети, з якою банк виходить на ринок міжбанківських кредитів - це може бути використання ринку для надійного розміщення коштів (тоді банк виконує роль кредитора), для оперативного залучення не дуже дорогих грошових ресурсів (тоді банк виступає як позичальник), для отримання прибутку на арбітражних операціях тощо.

Діяльність банків на міжбанківському кредитному ринку супроводжується різноманітними поточними проблемами, для характеристики яких використовують такі терміни: ліквідна позиція, величина позиції, знак позиції.

А саме, якщо банк має вільні кошти, які він може розмістити на ринку, то позиція його є додатною (довгою), а якщо банк хоче залучити кошти - то знак його позиції буде від'ємним (коротка позиція). Тобто, наявність довгої позиції характеризує банк як фінансово стійкий, у якому завжди є надлишок ресурсів. Такі банки, крім фінансової вигоди, одержують можливість установлення ділових партнерських стосунків. З іншого боку, банки-позичальники (з короткою позицією) залучають міжбанківський кредит для розширення своєї кредитної діяльності з клієнтами, а також у зв'язку з необхідністю регулювання банківської ліквідності.

Для визначення позиції банку та ресурсного регулювання складають розрахунковий платіжний баланс, на підставі якого зіставляються подальше надходження коштів і суми належних до виконання зобов'язань. Приклад складання платіжного балансу наведено в табл. 5.1.

Таблиця 5.1. ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС БАНКУ НА 31 ГРУДНЯ ПОТОЧНОГО РОКУ

У випадку негативного сальдо платіжного балансу необхідно залучити додаткові кредитні ресурси (переважно, міжбанківський кредит); а у разі позитивного сальдо залишок може бути запропонований для реалізації на міжбанківському ринку.

Виходячи з розрахунків у табл. 5.1, станом на 31 грудня у банку вивільняються ресурси в розмірі 435 тис. у.о., які можна запропонувати для реалізації на міжбанківському ринку.

Надання міжбанківських кредитів здійснюється за результатами проведеного аналізу доцільності надання кредиту та фінансового стану банку-позичальника, після чого укладається кредитний (чи депозитний) договір у двох примірниках, який передбачає: предмет і термін дії договору, способи погашення позики, відповідальність сторін тощо. Після цього матеріали подаються на розгляд кредитному комітету, який приймає остаточне рішення про надання кредиту. Також співробітництво на ринку міжбанківських кредитів може оформлюватися генеральною угодою.

При цьому заборонено видачу міжбанківських кредитів: збитковим банкам; банкам, що перебувають у стадії фінансового оздоровлення та філіям банківської установи.

Надання міжбанківських кредитів і їх погашення безготівково здійснюється через коррахунок, відкритий в територіальному відділенні НБУ та регламентується Законом України "Про банки і банківську діяльність", Цивільним Кодексом України, нормативними актами НБУ, статутом банку, положенням банку про міжбанківське кредитування та кредитними договорами і здійснюється на умов забезпечення, повернення, строковості й платності.

Терміни міжбанківських кредитів можуть бути різними - від одного дня до трьох-шести місяців. Процентна ставка за міжбанківськими кредитами, як правило, нижча, ніж за кредитами, наданими господарникам, і пов'язана з обліковою ставкою НБУ.

У цілому, міжбанківське кредитування вважається найдорожчим (у порівнянні з іншими) джерелом, що формує кредитний потенціал банку. При цьому більш надійні банки залучають ресурси під менший процент, ніж менш надійні банки, що пов'язано з більшим ризиком їх кредиту. Тому, аналізуючи ринок міжбанківських кредитів, необхідно порівнювати власні процентні ставки, ставки інших банків, дані, що публікуються в пресі й визначати ціну позичкових ресурсів відповідно до можливих ризиків.

2. Одним із складових запозичених ресурсів також є централізовані кредити, одержані від НБУ як кредитора останньої інстанції, що застосовує такі механізми рефінансування комерційних банків з метою ефективного регулювання грошово-кредитним ринком, управління ліквідністю банківської системи: проведення операцій на відкритому ринку; надання стабілізаційного кредиту та здійснення біржових і позабіржових операцій з купівлі і продажу державних цінних паперів на відкритому ринку.