Розділ «Тема 10. Ціна банківського кредиту»

Витрати на оформлення кредиту і контроль безпосередньо впливають на рівень процентної ставки за кредитом. При цьому чим вищі витрати на оформлення кредитної операції, чим дорожче банку обходиться контроль як за цільовим використанням кредитних коштів, так і за предметом забезпечення, тим вищою буде встановлена плата за кредитом. Однак, банківські установи такі витрати можуть не враховувати до процентних ставок, а включати до комісійної винагороди банку.

Ставки банків-конкурентів можуть впливати на зміну рівня процентних ставок за кредитами. Але, це залежить, насамперед від, кредитної політики та стратегії діяльності самого банку. Так, якщо банк має на меті залучити більшу кількість клієнтів, то ставки процентів встановлюються на нижчому рівні. У випадку ж проведення банком політики щодо одержання вищих прибутків, то він може встановлювати вищі процентні ставки за кредитами порівняно з іншими кредиторами. Однак, банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку. Надання безпроцентних кредитів також забороняється, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Характер взаємин між банком і клієнтом також має вплав на ставку проценту за кредитом. Якщо позичальник - клієнт, який довгий час співпрацює з банком, має відкриті у ньому рахунки, банк добре знає його фінансові можливості та довіряє йому, то процентна ставка за таким кредитом може бути встановлена на нижчому рівні.

Норма прибутку від інших активних операцій може бути орієнтиром щодо встановлення процентних ставок на кредитні продукти банківської установи. Кредитні операції вважаються найбільш поширеними і найбільш дохідними у діяльності банків. Тому, у випадку, якщо інші активні банківські операції (наприклад, інвестиційні) приносять більший дохід, ніж кредитні, то банківська установа може переглянути власну проценту політику і підвищити рівень процентних ставок за кредитами.

Кредитним договором також повинно бути передбачено, що у випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку позикового капіталу або інших показників, що характеризують кон'юнктуру фінансових ринків, процентна ставка за користування кредитними коштами може бути змінена на вимогу банку. У таких випадках банківська установа має право змінити розмір процентної ставки, попередивши про це письмово позичальника, як правило, не пізніше ніж за 5 днів. У випадку незгоди зі зміною розміру процентної ставки позичальник зобов'язаний сповістити про це банк протягом трьох днів з моменту одержання повідомлення банку про зміну процентної ставки, повернути отримані кредитні ресурси та сплатити всі проценти за чинною ставкою до настання строку набрання чинності нової процентної ставки, зазначеної в повідомленні банку. При неповідомленні позичальником банку про свою незгоду зі зміною розміру процентної ставки протягом трьох днів з моменту одержання відповідного повідомлення новий розмір процентної ставки вважається прийнятим позичальником та набирає чинності з моменту, зазначеного в повідомленні.

Таким чином, на рівень процентної ставки за кредитами банківських установ мають вплив різноманітні чинники, які в свою чергу зумовлюють коливання процентних ставок у бік підвищення чи зниження. Встановлення прийнятної для банку і позичальника процентної ставки сприятиме зниженню банківського ризику, збільшенню рівня прибутковості фінансово-кредитної установи та сприятиме ефективному використанню і реалізації кредитного проекту, що приведе до розвитку діяльності позичальника.

10.3. Методи ціноутворення за кредитами

Під час здійснення кредитування банківські установи використовують різні методи визначення ціни банківського кредиту. При цьому вони, як правило, орієнтують на певну комбінацію бажаного показника прибутковості капіталу та системи надбавок до базової ставки. Це передбачає врахування для кожного кредиту індивідуальної ціни, яка враховує можливі ризики та витрати. Таким чином, розрахована ціна кредиту виявляється сумою витрат, прибутку та плати за ризик банку.

У банківській практиці найпоширенішими є такі методи ціноутворення за кредитами:

1) "вартість плюс";

2) цінового лідерства;

3) "базова ставка плюс";

4) надбавки;

5) аналізу дохідності клієнта;

6) максимальних процентних ставок.

Метод "вартість плюс"

Передбачає врахування вартості залучених банком ресурсів, витрат, пов'язаних з наданням кредиту, а також бажаного рівня прибутковості кредитної операції. При цьому процентна ставка буде визначатися за формулою:

де ПС" - процентна ставка за кредитом; Взр - витрати на залучення ресурсів банку; ОВкр - операційні витрати банку від кредитної діяльності; ПРт - премія за ризик невиконання зобов'язань клієнтом; ПРСК - премія за ризик, пов'язаний із строком кредитування; М - бажана маржа банку.

Витрати на залучення ресурсів складають вартість залучених ресурсів, тобто ціну за кошти банку, які залучаються ним у виді депозитів, кредитів, отриманих від інших банків тощо.

Операційні витрати банку від кредитної діяльності включають заробітну плату кредитних працівників, вартість обслуговування кредиту, моніторингу забезпечення, витрати на зберігання майна, наданого у забезпечення тощо.