TextBook У XX ст. – на початку XXI ст. вагомий вклад у розвиток рослинництва як науки і навчальної дисципліни зробили відомі вчені України: М.А. Майсурян, М.Г. Городній, О.І. Зінченко, СМ. Бугай, Г.С. Кияк, В.П. Гудзь, В.Г. Влох, І.В. Пальчевський, В.Н. Салатенко, М.А. Білоножко, П.А. Власюк, І.Г. Сірона, Т.Т. Деміденко, Л.С. Масюк, О.С. Устименко, М.А. Бобро та ін.
На сучасному етапі в Україні наукова робота з рослинництва проводиться зусиллями кафедр аграрних університетів, науково- дослідних інститутів, станцій та сортодільниць НААН України. Основні наукові заклади у степовій зоні: Інститут зрошуваного землеробства, Інститут олійних культур, Інститут зернових культур та їх галузеві науково дослідні станції; державні аграрні університети: Дніпропетровський, Луганський, Миколаївський, Херсонський, Одеський.
Історія Державного вищого навчального закладу "Херсонський державний аграрний університет" започаткована заснуванням у 1874 році Херсонського землеробського училища, яке стало першим і єдиним довгий час науковим та навчальним закладом на півдні України. Протягом історії свого існування училище зазнало цілий ряд реформувань і нині має статус університету, якому в 2014 році був відмічений 140-літній ювілей. Протягом усього періоду існування у цьому науковому і навчальному закладі у різні роки проводили наукові дослідження з рослинництва відомі вчені К.І. Тархов, А.К. Шиман, П.І. Подгорний, А.А. Ізмаїльський, В.К. Іванов, С.Д. Лисогоров, Д.Г. Шапошніков. їх наукові розробки стали важливіш вкладом в історію розвитку південного рослинництва.
Характерною особливістю Сухостепової і Південної підзон Степу є дуже посушливий клімат і наявність великих площ зрошуваних земель. Ці обставини зумовлюють особливості науково-дослідних робіт по рослинництву з метою адаптування технологій вирощування культур до екстремальних природних ситуацій на богарних землях і розробці та вдосконаленню їх в умовах зрошення.
Вагомий і важливий внесок у розвиток рослинництва Сухостепової і Степової південної помірно сухої підзон зробили сучасні вчені, які працюють (чи працювали) у напрямах, що забезпечують наукове обгрунтування теорії і практики рослинництва (землеробства) Ф.Ф. Адамень (агротехнології у рослинництві); І.В. Аксьонова (агротехнології у рослинництві); В.В. Базалій (селекція пшениці, адаптивні агротехнології у рослинництві); В.В. Гамаюнова (системи удобрення рослин у сівозмінах на зрошуваних і неполивних землях); Р.А. Вожегова (селекція та агротехніка вирощування рису, наукове обгрунтування та розробка технологій вирощування польових культур на зрошуваних та неполивних землях); С.П. Голобородько (кормовиробництво і насінництво кормових культур); М.Г. Гусєв (інтенсифікація польового кормовиробництва на зрошуваних землях); В.К. Іванов (адаптивні до Грунтово-кліматичних умов Степу технології вирощування польових культур у сівозмінах); 0.0. Ізмаїльський (вивчив і обгрунтував причини і наслідки висихання грунтів Південного Степу); А.М. Ізотов (адаптивна технологія вирощування пшениці у степовій зоні АР Крим); С.В. Коковіхін (використання інформаційних технологій в АПК, нормування витрат агроресурсів при вирощуванні сільськогосподарських культур); В.П. Кириченко (пошук ефективних прийомів вирощування польових культур на зрошуваних землях); Ю.О. Лавриненко (в умовах зрошуваного рослинництва (землеробства) селекція, генетика, удосконалення технології вирощування сільськогосподарських культур); С.Д. Лисогоров (фундатор зрошуваного землеробства (рослинництва), теорія закономірностей дії і взаємодії керованих факторів урожаю в умовах зрошення, автор першого підручника "Зрошуване землеробство", учень П.І. Подгорного); А.О. Лимар (сучасні сівозміни на зрошуваних землях, технології вирощування баштанних і овочевих культур); М.П. Малярчук (адаптивні системи основного обробітку ґрунту на зрошуваних і неполивних землях); А.Є. Мінковський (селекція рицини); І.Т. Нетіс (теорія і практика адаптивного вирощування озимої пшениці на зрошуваних і неполивних землях); Є.В. Ніколаєв (біологія росту і розвитку, технологія вирощування пшениці озимої в АР Крим); А.П. Орлюк (селекція пшениці); П.І. Подгорний (перший разом з колективом Херсонського землеробського училища прийшов до висновку про необхідність зрошення. Провів ряд відповідних досліджень, які через 42 роки стали аргументом створення на базі Херсонської дослідної станції УкрНДІЗЗ. Автор першого в СРСР підручника "Рослинництво"); О.І. Поляков (агротехнічні і біокліматичні особливості формування урожаю олійних культур); О.М. Рябота (гетерозисна селекція соняшника); В.Н. Салатенко (теоретичні основи дії і взаємодії факторів урожайності, прогнозування продукційних процесів у посівах, біоекологічні аспекти рослинництва щодо адаптації технологій вирощування польових культур до еколого- географічних умов зони); В.С. Сніговий (біологічне та еколого- агрономічне обгрунтування ефективного використання зрошуваних земель, краплинне зрошення); В.О. Ушкаренко (теоретичні дослідження та удосконалення технологій вирощування сільськогосподарських культур в основних і проміжних посівах зрошуваних сівозмін); МЛ. Федорчук (теоретичне обґрунтування та розробка технологій вирощування лікарських культур); В.Я. Щербаков (удосконаленій технологій вирощування олійних культур); Я.В. Янушкін (інтегральні способи захисту рослин від хвороб і шкідників).
1.1.7. Групування польових культур
У навчальній дисципліні "Рослинництво" розглядається понад 100 польових культур. Культурні рослини відрізняються, або схожі між собою різноманіттям ботанічних, біологічних, екологічних ознак, за технологією вирощування, способами збирання тощо. Класифікація рослин за цими та іншими параметрами буде розглядатись у кожному окремому світогляді в наступних розділах підручника.
Для зручності вивчення великого різноманіття польових культур їх поділяють на групи здебільшого за виробничим принципом, за способом чи характером призначення або використання головного продукту – урожаю (табл. 1.1.1). Кожна велика група поділяється на відповідні підгрупи.
Таблиця 1.1.1
Групування польових культур
| Назва групи культур | Підгрупа | Родова назва культур |
| 1 | 2 | 3 |
| 1. Зернові культури | 1.1. Озимі хліба | Пшениця, жито, ячмінь, тритикале |
| 1.2. Ярі зернові і круп'яні культури | Пшениця, ячмінь, овес, кукурудза, сорго, рис, гречка, просо, чумиза | |
| 1.3. Зернові бобові культури | Горох, соя, люпин, квасоля, нут, чина, кормові боби, сочевиця, лобія та ін. | |
| 2. Технічні культури | 2.1. Олійні культури | Соняшник, рицина, льон олійний, ріпак озимий, ріпак ярий, суріпа, рижій, гірчиця, мак олійний, кунжут, арахіс, перила, лялеманція, сафлор та ін. |
| 2.2. Ефіроолійні культури | Коріандр, кмин, м'ята перцева, шавлія мускатна, троянда ефіроолійна, троянда справжня, фенхель, аніс, лаванда та ін. | |
| 2.3. Прядивні культури | Льон, коноплі, бавовник, кенаф, канатник, джутрамі та ін. | |
| 2.4. Коренеплоди | Цукрові буряки, кормові буряки, морква, бруква, турнепс, цикорій | |
| 2.5. Бульбоплоди | Картопля, топінамбур (земляна груша), батат (солодка картопля) | |
| 2.6. Наркотичні рослини | Хміль, тютюн, махорка | |
| 3. Баштанні культури | 3.1. Баштанні продовольчі | Столовий кавун, диня, кабачки, столова тиква |
| 3.2. Баштанні кормові | Кормовий гарбуз, кормова тиква, кормовий кавун | |
| 4. Лікарські рослини | 4.1. Лікарські рослини польової культури | Шавлія лікарська, лаванда вузьколиста, полин таврійський, котяча м'ята гібридна, розторопша плямиста, гісоп лікарський, ехінацея пурпурна та ін. |
| 5. Кормові культури | 5.1. Багаторічні бобові трави | Люцерна, конюшина, еспарцет, буркун, лядвенець рогатий, козлятник східний (галеча східна) |
| 5.2. Багаторічні злакові трави | Вівсяниця (костриця) лучна, стоколос безостий, грястиця збірна, житняк гребінчастий, пирій безкореневищний, райграс високий, райграс багатоукісний, тимофіївка лучна | |
| 5.3. Багаторічні нетрадиційні малопоширені кормові культури | Борщівник Сосновського, Спориш Вейріха, рапонтік (маралячий корінь), живокіст шорсткий, сильфія пронизанолиста | |
| 5.4. Однорічні бобові трави | Вика яра, вика озима, буркун білий, кормовий горох (пелюшка), однорічні види конюшини, середела, чина | |
| 5.5. Однорічні злакові трави | Могар, райграс однорічний, суданська трава, сорго | |
| 5.6. Капустяні (хрестоцвіті) кормові культури | Ріпак озимий, ріпак ярий, суріпиця озима, редька олійна, перко, тифон, кормова капуста | |
| 5.7. Кормові коренеплоди та бульбоплоди | (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({}); Буряки кормові, морква, бруква, турнепс, куу- зику (гібридна бруква), топінамбур (земляна груша) |
1.1.8. Особливості функціонування рослинництва в степовій зоні
1.1.8.1. Стан та прогнозні перспективи розвитку рослинницької галузі
За даними Держкомзему України загальна площа земельних угідь Степу станом на 01.01.2008 р. становить 41,5% усіх земель України. З них сільськогосподарські угіддя займають 76,6% степових земель, або 46% площі сільськогосподарських угідь України; частка ріллі – відповідно 62,1 і 47,9%. Ступінь заселеності території Степу дещо нижча за середню по країні. На одного мешканця зоні Степу припадає 1,20 га сільськогосподарських угідь та 0,99 га ріллі, по Україні – відповідно 0,90 і 0,70 га.
Обсяги виробництва валової продукції рослинництва у степовій зоні в 2008 р. перевищили рівень 1990 р. на 8,3%. В розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь збільшення у 2008 р. проти 1990 р. склало: у Степовій зоні на 19,5%, в Україні на 10,6%.
Обсяги виробництва продукції рослинництва в степовій зоні забезпечують норми споживання для населення, розроблені Українським НДІ харчування (табл. 1.1.2.).
Виходячи з потенційних ресурсних природно-екологічних можливостей степової території, необхідності забезпечення споживання населениям продукції на рівні раціональної потреби та значного збільшення експортного потенціалу України, визначено прогнозні обсяги виробництва основних видів сільськогосподарських культур (табл. 1.1.З.). Згідно з наміченими перспективами у степовій зоні в 2020 р. необхідно довести виробництво: зерна до 36800 тис. т, насіння олійних культур до 8841 тис., картоплі до 2394 тис., овочів до 3890 тис. т.
Таблиця 1.1.2
Споживання основних продуктів рослинництва по Степовій зоні у 2007 р., кг на душу населення
| Норми і регіони споживання | Хліб та хлібні продукти | Олія | Цукор | Картопля | Овочі та баштанні культури | Плоди, ягоди і виноград |
| Мінімальна потреба | 101 | 8 | 22,4 | 124 | 121 | - |
| Повна потреба | 101 | 12 | 38 | 124 | 161 | 90 |
| Фактичне споживання по областях: | ||||||
| АР Крим | 116,4 | 14,7 | 37 | 80,7 | 100,1 | 41,8 |
| Дніпропетровська | 108,6 | 16,1 | 42,8 | 111 | 132 | 48,4 |
| Донецька | 110,2 | 15,5 | 43,6 | 111 | 130.8 | 49,3 |
| Запорізька | 101,7 | 14,2 | 41,6 | 101,3 | 129,5 | 38,6 |
| Кіровоградська | 118,2 | 14,1 | 40 | 135 | 134.7 | 29 |
| Луганська | 117,5 | 13,9 | 42,3 | 116,5 | 104.8 | 29,8 |
| Миколаївська | 126,5 | 15,4 | 44,5 | 103,1 | 123 | 41,1 |
| Одеська | 108,3 | 13,7 | 37,7 | 99,7 | 98,5 | 45,4 |
| Херсонська | (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({}); 125,3 | 15,1 | 48,2 | 131,8 | 165,8 | 37,5 |
Зернові культури посідають провідну роль у всьому сільськогосподарському виробництві.
Рослинництво у Степовій зоні спеціалізується на виробництві зерна озимої пшениці, ячменю, кукурудзи, сої, насіння соняшнику, ріпаку, вирощуванні овочевих культур. За обсягами і дохідністю виробництва зернова галузь у Степовій зоні посідає провідне місце. Тут сконцентровано біля 48% посівів зернових культур України, в тому числі 56% пшениці, 48% ячменю, 30% кукурудзи з подальшим розширенням її посівних площ на зрошуваних землях.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Рослинництво» автора Базалій В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „1.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГАЛУЗІ“ на сторінці 6. Приємного читання.