Розділ «1.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГАЛУЗІ»

• морфологічні, біолого-екологічні, агрохімічні та агротехнічні основи рослинництва;

• сучасні екологічно спрямовані, енергоощадні технології вирощування високих, екологічно чистих та якісних урожаїв польових культур у незрошуваних та зрошуваних умовах і зокрема у грунтово- екологічній зоні Степу України.

• суть, мету та основи біологічного рослинництва (землеробства) як альтернативної системи заходів виробництва екологічно чистої продукції та збереження чистоти довкілля;

• основи насіннєзнавства, систему організації насінництва в Україні та технології вирощування елітного і репродукційного насіння сортового і гібридного походження;

• теоретичні основи гумусоутворення та практичні заходи щодо запобігання катастрофічним втратам гумусу в орних зрошуваних і богарних Грунтах зони Степу;

• заходи щодо зведення до мінімуму втрат вирощеного урожаю при збиранні, транспортуванні, післязбиральній обробці та зберіганні збіжжя.

• основи ринкової аграрної економіки, тенденції кон'юнктури ринку рослинницької продукції.

Агроном (фахівець), чия господарська діяльність зосереджена на вирощуванні рослинницької продукції, повинен уміти:

■ науково обгрунтовано планувати в господарствах різних форм власності високі, дійсно можливі рівні врожайності сільськогосподарських культур;

■ складати схеми агрокомплексів і розробляти технологічні проекти вирощування польових культур за умови обов'язкового адаптування їх до ґрунтово-екологічних особливостей зони Степу, господарства, поля:

■ на основі схеми агрокомплексів і технологічних проектів розробляти та ефективно реалізувати сортові екологобезпечні, енерго- та ресурсоощадні агротехнології, які забезпечують вирощування високих врожаїв екологічно чистої і якісної рослинницької продукції, у поєднанні з комплексом фітомеліоративних заходів щодо збереження і відтворення родючості ґрунтів у богарних і зрошуваних умовах зони.

■ володіти методами агробіологічного контролю, діагностики стану посівів (рослин) та оперативно вживати заходи щодо усунення негативних явищ під час вегетації ярих і озимих культур;

■ організувати оперативне збирання врожаю в короткі строки та з мінімальними втратами продукції;

■ робити порівняльну енергетичну і економічну оцінку ефективності традиційної і альтернативної технології вирощування польових культур.

1.1.6. Коротка історія розвитку рослинництва як галузі та науки

Рослинництво як галузевий напрямок нерозривно зв'язаний з історією людства і є продуктом антропогенної діяльності. Початок цілеспрямованого використання рослин людиною йде в глибину тисячоліть. За свідченням швейцарського ботаніка Декандоля рослинницька (землеробська) культура виникла в дуже ранній період історії людства, про що свідчать знахідки насіння пшениці в єгипетських гробницях захоронення понад 4 тисяч років до нашої ери. О.І. Зінченко (О.І. Зінченκο, Β.Η. Салатенко, М.А. Білоножко, 2001 і 2003) наводить інформацію М.І. Вавилова про виникнення рослинництва ще у верхньому палеоліті, тобто 50 тис. років тому. А землеробські знаряд дя, знайдені на території нинішньої Палестини, виготовлені 8-10 тисячоліть до н.е.

Внаслідок життєдіяльності людей протягом тисячоліть відбувалася (і відбувається тепер) міграція дикорослих та культурних рослин.

Поширенню по материках та освоєнню різних форм рослин сприяли заселення нових земель та їх колонізація, торгівельні обміни, подорожі, військові походи.

Перейшовши з кочового на осілий спосіб життя, людина в процесі багатовікової господарської діяльності відбирала у фітоценозах дикої природи багато видів корисних рослин для використання в своїх життєвих потребах. Життєво найкращі з них освоювались шляхом беззмінної культури систематичного вирощування на сусідніх ділянках землі. Протягом історії людства різні землеробські народи обмінювались насінням "окультурених" ними рослин, причому нерідко такий обмін проводився між дуже віддаленими, а тому різними за еколого- географічними особливостями зонами. Так зароджувалась і розвивалась найважливіша галузь людської діяльності – рослинництво.

Академік 0.1. Зінченко (О.І. Зінченко, В.Н. Салатенко, М.А. Білоножко, 2001 і 2003) в історії розвитку рослинництва відрізняє п'ять епохальних періодів.