Розділ «1.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГАЛУЗІ»

У процесі росту й розвитку рослини формують вегетативну і генеративну масу. Інтенсивність цих процесів, загальний стан посіву визначаються дією нерегульованих та регульованих факторів їх життєдіяльності, які на кожному етапі обумовлюють різну за кількісним і якісним складом продуктивність посіву. Володіння агрономом методами діагностики, прийомами контролю й оцінки стану продуктивної діяльності рослин дає можливість оперативно впливати на процес формування дійсно можливих врожаїв високої якості та низької собівартості.

З цього приводу в рослинництві використовуються оперативні методи контролю стану продукційних процесів у посівах: діагностика живлення, водозабезпечення, ходу перезимівлі тощо. В останні роки набув широкого використання комплекс параметрів оцінки фотосинтетичної діяльності рослин в посівах.

У виробничому розумінні рослинництво – це великий комплекс практичних заходів з вирощування культурних рослин. Передусім цей термін означає вирощування польових культур по аналогії з тим, як галузь кормовиробництво – кормових, овочівництво – овочевих, плодівництво і виноградарство – плодових, баштанництво – баштанних. Проте існують групи рослин, які одночасно є об'єктами рослинництва при вирощуванні їх як польові і як кормові, розглядаються у кормовиробництві та овочівництві.

1.1.2. Стратегічна мета і тактичні завдання галузі

Стратегічною метою рослинництва Степу є вирощування екологічно чистих, якісних дійсно можливих урожаїв культурних рослин у посівах на основі створення оптимальних агротехнологічних умов, що забезпечують протягом вегетації максимальний рівень адаптованості екологічних чинників життя рослин до їх біологічних вимог.

Досягається стратегічна мета у рослинництві шляхом обов'язкового дотримання відповідних науково обгрунтованих технологічних умов і вирішення наступних тактичних завдань:

• виробництво рослинницької продукції низької собівартості на основі застосування екологобезпечних, енерго- й ресурсозберігаючих технологій в комплексі з агрохімічними, агротехнічними і меліоративними заходами по збереженню та відтворенню родючості ґрунтів;

• обов'язкове застосування сівозмін за участю чорного та інших видів парів і багаторічних бобових культур на богарі, фітомеліоративного поля на зрошуваних землях та ефективна сортозміна в них польових культур;

• запровадження сучасних, адаптованих до посушливих умов Степу, мінімалізованих прийомів обробітку ґрунту, спрямованих на максимальне накопичення і збереження грунтової вологи та його структури;

• екологічно безпечне застосування добрив, використання зрошувальної води, засобів захисту рослин, прийомів догляду за посівами тощо;

• матеріально-технічне забезпечення виробництва рослинницької продукції на базі досконалих сільськогосподарських машин та ефективне їх використання;

• ефективна організація заходів щодо боротьби з втратами урожаю на етапах вирощування культур, збирання, перевезення і первинної обробки збіжжя на токах;

• забезпечення галузі рослинництва висококваліфікованими фаховими кадрами на усіх ланках агропромислового комплексу, здатних своєчасно оперативно вирішувати організаційно-господарські, технологічні та економічні питання ринкової економіки в процесі виробництва і реалізації рослинницької продукції.

1.1.3. Рослинництво як наука

1.1.4. Регламентація (паспорт) рослинництва для підготовки наукових кадрів

Державна атестаційна комісія Міністерства освіти і науки України розробила паспорт наукової, спеціальності рослинництва, який регламентує код, формулу та основні напрями досліджень у галузі.

Код спеціальності: 06.01.09 – рослинництво.

Формула спеціальності:

Галузь науки, що займається вивченням особливостей реакції нових сортів, гібридів культурних і дикорослих видів рослин на дію біотичних, абіотичних та антропогенних факторів середовища; розробляє сортові технології вирощування стабільно високих урожаїв якісної продукції на засадах інтенсифікації,' енергоощадження й екологічної безпеки.

Дослідження та розроблення, спрямовані на розв'язання теоретичних і практичних проблем підвищення продуктивності культурних та дикорослих рослин, якості й екологічної чистоти продукції.