Розділ «2.2. ТЕХНІЧНІ КУЛЬТУРИ»

В польових умовах сходи при температурі грунту 10-12°С з'являються через 20-25 днів, при 14-16°С – через 12-14, а при 18-20°С – через 9-11 днів.

Сходи рицини гинуть при мінус 1°С, а осінні заморозки мінус 3°С гублять дорослі рослини.

В умовах Степу України рицина до настання осінніх заморозків встигає достигнути.

Рицина – короткоденна світлолюбна рослина. Нестача світла у фазі 2-3 листків (період формування генеративних органів) негативно позначається на її продуктивності. Затінення сходів бур'янами, а також взаємозатінення затримує формувавша репродуктивних органів. Тому дуже важливо своєчасно сформувати оптимальну кількість рослій на площі та вчасно знищувати бур'яни.

Рицина погано витримує як грунтову, так і повітряну посуху. Для формування середнього врожаю рицини потрібно, щоб за період вегетації випало не менше 180-200 мм опадів. Найбільшої кількості води рослини потребують у фазі цвітіння та наливу насіння. У цей період, який у рицини є критичним, під час посухи відмирає листя, обпадають квітки та коробочки.

Оптимальна вологість грунту по періодах вегетації коливається в межах 70-80-70% НВ, транспіраційний коефіцієнт – від 300 до 630.

Рицина вибаглива до умов мінерального живлення. За виносом поживних речовин вона в 2-4 рази перевершує озиму пшеницю. З утворенням 1 т насіння вона виносить з грунту 64-68 кг азоту, 14-20 кг фосфору і 52-56 кг калію. Більше поживних речовин рицина засвоює в другій половині вегетації.

Рицина добре росте на ґрунтах родючих, достатньо аерованих, з нейтральною реакцією, легких і середніх за механічним складом і погано – на засолених, глинистих, заболочених.

Сорти рицини, районовані в Україні: Олеся, Хортицька 1, Хортичанка, Хортицька 3 та ін.

Технологія вирощування. На півдні України кращим місцем для рицини в польових сівозмінах є ланки: пар чорний – пшениця озима – рицина та кукурудза на силос – горох – рицина. Не рекомендується сіяти рицину після соняшнику та кукурудзи на зерно.

Удобрення. Одним з важливих засобів підвищення врожаїв рицини є внесення мінеральних добрив. Досить ефективним є припосівне внесення мінеральних добрив, найбільший приріст урожаю забезпечує норма N10P20. За посушливого клімату степової зони України та підвищеного вмісту у грунтах калію під зяблеву оранку вносять переважно азотні й фосфорні добрива в нормі N40-60P60-90. Збільшення норм добрив на незрошуваних землях дає незначні прирости врожаю і окупність їх при цьому зменшується.

Обробіток грунту. Основний обробіток грунту під рицину проводять з урахуванням попередника та необхідності знищення багато- і однорічних бур'янів, а також запобігання водній та вітровій ерозії грунту.

На полях, засмічених однорічними бур'янами, проводять 2-3 дискових лущення стерні на глибину 6-8 або 8-10 см. Перший раз обробляють грунт лущильниками відразу після збирання попередника, наступні – в міру з'явлення бур'янів. На зяб орють у другій половині вересня – першій половині жовтня на глибину 25-27 см.

На полях, засмічених коренепаростковими бур'янами, застосовують систему пошарового обробітку грунту за допомогою культиватора (КПІ1І-9 або КПЭ-3,8) на глибину 6-8 та 10-12 см. Після повторного відростання бур'янів орють плугами з передплужниками на глибину 30- 32 см, а на грунтах з невеликим гумусовим горизонтом – на всю глибину орного шару.

Найповнішого знищення багаторічних бур'янів досягають у системі зяблевої підготовки грунту з використанням гербіциду 2,4-Д, його вносять після лущення при масовому відростанні бур'янів. Поле, оброблене гербіцидом 2,4-Д, орють не раніш, ніж через 10-15 днів.

На ерозійно небезпечних ділянках найефективнішим способом обробітку грунту під рицину є розпушування плоскорізами із залишенням стерні на поверхні грунту. Система протиерозійних обробітків складається з 2-3 мілких (на 8-10 або 10-12 см) розпушувань грунту культиваторами-плоскорізами (КПШ-5 або КПШ-9) та глибокого (на 25 см) безвідвального розпушування за допомогою плоскоріза- глибокорозпушувача (КПГ-250 або КПГ-150).

При плоскорізному обробітку треба обов'язково застосовувати високоефективні гербіциди, без внесення яких посіви рицини значно забур'янюються.

На ґрунтах, які мають сприятливі фізичні властивості, та на чистих від бур'янів полях рицина, як правило, мало реагує на зміну глибини та спосіб основного обробітку грунту. Лише за достатнього зволоження та відсутності повітряної посухи глибока оранка на 30-32 см забезпечує приріст урожаю на 10-12% порівняно з урожаєм за звичайної оранки на 22-25 см. Поглиблення орного шару чорноземних ґрунтів під рицину більше ніж на 30 см неефективне, оскільки урожай при цьому не підвищується, а затрати праці й засобів зростають.

Весняний обробіток грунту. Основним завданням весняної підготовки ґрунту є максимальне збереження запасів води в ньому, забезпечення сприятливих умов для загортання насіння на потрібну глибину та очищення поля від бур'янів.

Таким чином, передпосівну підготовку ґрунту під рицину слід проводити залежно від фізичного стану грунту та його забур'яненості. Коли поле не засмічене багаторічними бур'янами, як правило, проводять ранньовесняне боронування та одну передпосівну культивацію. На грунтах, які переущільнюються до весни, на погано виораному брилистому зябу, а також на полях, дуже засмічених падалицею озимих культур або коренепаростковими бур'янами, застосовують дві культивації – ранньовесняну та передпосівну на глибину загортання насіння.