Розділ «9.4.2. Способи визначення норм добрив»

Таблиця 9.12. Середній вміст рухомих сполук елементів живлення в ґрунті (П.О. Дмитренко, Б.С. Носко), мг/кг

мі, а норми фосфорних і калійних коригують відповідно до даних картограм забезпеченості рослин фосфором і калієм на певному типі ґрунту. Оптимальні показники норм добрив, отримані в польовому досліді, коригують з агрохімічними групами ґрунту конкретного поля. Якщо агрохімічна група ґрунту поля за вмістом рухомих сполук фосфору або калію відрізняється від групи ґрунтів у досліді за цим показником на 1 або 2 групи, то норму фосфору або калію змінюють відповідно на ±25 і 50 %, а норму азоту – на ±10 і 20 %. При цьому рівень урожаю потрібно узгодити з виробничими умовами, оскільки ефективність добрив на малих ділянках у досліді в середньому на 20–30 % вища, ніж на великих площах у виробничих умовах, а під картоплю – на 50 %.

Балансовий метод визначення норм добрив ґрунтується на встановленні виносу елементів живлення із запланованим урожаєм і використанні їх з урахуванням коефіцієнтів з ґрунту і добрив.

Слід зазначити, що ця група методів для розрахунку перспективна насамперед в умовах достатнього зволоження і зрошення, де лімітуючим чинником в отриманні високих і стійких урожаїв є нестача елементів живлення в ґрунті, а забезпеченість господарства добривами досить висока (не менш як 150 кг/га д. р.).

Таблиця 9. 13. Поправкові коефіцієнти для рекомендованих норм мінеральних добрив на ґрунтах з різним ступенем забезпеченості рослин елементами живлення

Норми елементів живлення за їх виносом із запланованим урожаєм розраховують за формулою

де Н – пошукова норма N, Р2O5, К2O, кг/га; У – запланована урожайність, т/га; В – винос елемента живлення 1 т продукції, кг; С – запас рухомих сполук елемента живлення в ґрунті, кг/га; Кг – коефіцієнт використання елемента живлення з ґрунту, %; Ка – коефіцієнт використання елемента живлення з добрив, %.

Для використання цього методу потрібно знати: 1) винос елементів живлення з урожаєм культури; 2) вміст рухомих сполук елементів живлення в ґрунті; 3) коефіцієнти використання елементів живлення з ґрунту і добрив; 4) масу орного шару ґрунту, для якого проводять розраховують вміст рухомих сполук елемента живлення.

Орієнтовні коефіцієнти використання елементів живлення з ґрунту і добрив наведено в табл. 9.4 і 9.5.

Агрохімічні показники картограм вмісту в ґрунті рухомих сполук азоту, фосфору і калію (в мг/кг ґрунту) переводять у кілограми на 1 га, множенням на коефіцієнт, який відповідає різновиду ґрунту і глибині розрахункового шару. Так, якщо для розрахунку беруть шар 0–30 см, де розміщена основна кількість коренів, його маса на 1 га становить 3000 т, то застосовують коефіцієнт 3. Цей коефіцієнт для ґрунту на певному полі можна уточнити в найближчій науково-дослідній установі. Приклад такого балансового розрахунку норм добрив наведено в табл. 9.14.

Таблиця 9.14. Розрахунок норм добрив на врожайність пшениці озимої 7,0 т/га

Вважають, що зернові культури з ґрунту можуть використовувати 50–80 % N, 10–15 – Р205 і 20–30 % К2O, просапні та овочеві – відповідно 70–90, 15–20 і 30–40 %. Цей балансовий метод застосовують у різних модифікаціях, але суть їх не змінюється – визначають потребу запланованого врожаю в елементах живлення, наявність їх у ґрунті та можливе засвоєння рослинами з ґрунту і добрив. Об'єктивність методу залежить від точності перелічених даних. Залежно від властивостей ґрунту, сорту рослин, погодних умов, норм і форм добрив, строків і способів їх внесення та інших чинників вони можуть істотно змінюватися.

Інший метод балансових розрахунків потреби в добривах враховує лише запланований приріст урожаю. Для проведення таких розрахунків потрібно знати врожайність культури, яку забезпечує на певному полі природна родючість ґрунту (табл. 9.15).

За такого розрахунку не потрібно знати коефіцієнти використання елементів живлення з ґрунту, але при цьому можна вводити коефіцієнти до норм добрив з урахуванням забезпеченості ґрунту рухомими сполуками елементів живлення за даними картограм. Отже, цей розрахунок також орієнтовний.

Визначення норм добрив за нормативами витрат елементів живлення на одиницю врожаю й на одиницю приросту врожаю. Цей метод із найточніших, оскільки належить до прямих. Його основою є результати польових дослідів з добривами, проведених науково-дослідними установами України (табл. 9.16, 9.17).

При використанні нормативів витрат добрив на одиницю врожаю норму азоту, фосфору і калію розраховують окремо для кожного елемента за формулою

Таблиця 9.15. Розрахунок норм добрив під пшеницю озиму для отримання приросту врожаю 2,0 т/га (за врожайності без внесення добрив 3,0 т/га)

Таблиця 9.16. Нормативи витрат діючої речовини мінеральних добрив на формування врожаю і приросту врожаю (усереднено для України)

Н = УВ1К ,

де Н – норма азоту, фосфору і калію для отримання запланованої врожайності, кг/га; У – планова врожайність культури, т/га; В, – нормативні витрати елементів живлення (азоту, фосфору, калію) для вирощування одиниці врожаю, кг/т; К – поправковий коефіцієнт на вміст рухомих сполук елементів живлення у ґрунті (окремо для кожного елемента).