Розділ «9.4. Діагностика живлення рослин і визначення потреби в добривах»

Дистанційне зондування

Пристрої, які найчастіше використовують для дистанційного зондування, мають камеру та інші системи відображення, встановлені на літаках чи супутниках, а також сенсори, встановлені на сільськогосподарських машинах (тракторах, агрегатах для внесення добрив), великих стаціонарних конструкціях (іригаційні системи, стовпи ліній електропередач тощо). Сенсорні пристрої обробляють електромагнітну енергію, яку випромінює або відбиває поверхня рослини чи ґрунту, і перетворюють на певну інформацію, яку можна використовувати для оцінювання стану посівів і родючості ґрунтів.

Зондування культур під час вегетації сприяє зменшенню заздалегідь запланованої норми внесення добрив або вказує на потребу додаткового підживлення культур у разі дефіциту елементів живлення.

Мета методів ґрунтової і рослинної діагностики, які є складовими комплексної діагностики живлення – забезпечення постійного контролю за умовами вирощування й коригування живлення рослин у процесі вегетації, що сприяє ефективнішому використанню елементів живлення з ґрунту і добрив.

Вибір методів діагностики або їх поєднання визначається можливостями і потребами господарства. При цьому потрібно враховувати:

1) для рослин характерна впорядкованість процесів життєдіяльності;

2) умови вирощування значно впливають на темпи росту й розвитку рослин;

3) порушення живлення насамперед впливає на розвиток вегетативних органів та їх хімічний склад, що, у свою чергу, змінює хімічний склад репродуктивних органів;

4) як нестача, так і надлишок багатьох елементів живлення порушує процеси біосинтезу та обміну речовин у рослинах;

5) якщо відома функція елемента, то можна керувати його участю в живленні рослин за допомогою добрив;

6) за додаткового внесення елемента живлення разом із підвищенням урожаю змінює не лише його вміст у рослині, а й інших елементів;

7) під час розкладання органічних сполук утворюються мінеральні речовини, які впливають на забезпеченість рослин елементами живлення;

8) коригування живлення рослин на ранніх етапах їх розвитку дає більший ефект, ніж на пізніх;

9) кількість опадів і вміст у ґрунті доступної вологи.

Отже, діагностика живлення рослин має важливе, але все ж таки допоміжне значення в забезпеченні оптимального живлення сільськогосподарських культур.

Головним було і залишається складання плану застосування органічних і мінеральних добрив на основі точного і розгорнутого аналізу ґрунту, їхнього розрахунку на запланований урожай та його якість з урахуванням особливостей сортів чи гібридів культури, кліматичних умов регіону. Спостереження за динамікою засвоєння цих елементів упродовж вегетації – це перевірка коректності проведених розрахунків, а також можливість встановити відхилення від очікуваних результатів та відреагувати на них додавання рослинам потрібних елементів живлення.