Розділ «8.4. Мікробні препарати»

Варто також мати на увазі, що рядкове внесення добрив може створити надто високі їх концентрації в зоні коренів і негативно впливати на формування бобово- ризобіального симбіозу. У зв'язку з цим фосфорні і калійні добрива необхідно вносити під зяблевий обробіток ґрунту.

На ґрунтах з низьким вмістом магнію (менш як 20–50 мг/кг) вносять магнієві добрива з розрахунку 30–40 кг/га MgO.

3. Потрібно створити оптимальні умови для аерації ґрунту і забезпечення його вологою. Бульбочки не утворюються в сухому ґрунті, коли вологість на початку вегетації рослин менша за 50–60 % повної польової вологоємності. Нестача вологи у пізніші фази розвитку може призвести до відмирання бульбочок. Надмірна вологість, за винятком тривалого затоплення, менш шкідлива, ніж нестача вологи. Оптимальний інтервал вологості ґрунту для розвитку бульбочок та азотфіксації знаходиться в межах 60–80 % повної польової вологоємності.

4. Важливо забезпечити потребу рослин у мікроелементах. Найнеобхіднішими є молібден, бор, залізо, кобальт.

5. У ґрунті, де висівається бобова культура, має бути достатня кількість бульбочкових бактерій, специфічних для даного виду. Якщо в ґрунті вони відсутні, насіння потрібно обробляти спеціальними бактеріальними препаратами. Бактеризація зернобобових культур особливо ефективна під час сівби на полях, де їх не вирощували, або після тривалої перерви в їх вирощуванні.

6. При протруюванні насіння його поверхня стає зоною взаємодії бактерій із хімічними сполуками. Токсична дія останніх може значно знижувати ефект бактеризації, тому дозу бактеріального препарату треба збільшити в 2 рази, враховуючи його невисоку вартість.

Слід також пам'ятати, що мікробні клітини у рідких формах препаратів вразливіші до дії пестицидів і агрохімікатів, оскільки сприяють тісному контакту з ними. Менш вразливими є біоагенти торф'яних препаратів і ще менш – гранульовані біопрепарати.

Оскільки рослини на перших етапах взаємодії з бактеріями найвразливіші до впливу пестицидів, то внесення їх у ґрунт небезпечніше, ніж їх застосування по вегетуючих рослинах.

Якщо створити оптимальні умови, то бульбочки, що активно фіксують атмосферний азот, на розрізі матимуть рожеве забарвлення, якщо ж вони набули сірого чи зеленкуватого забарвлення, то азотфіксація в них не відбувається. Симбіотична азотфіксація починається лише у фазу 2–3 листків і досягає максимуму у фази бутонізації – початку цвітіння, а потім сповільнюється до фази наливання зерна.

Потрібно зазначити, що при внесені мінерального азоту рослини починають його засвоювати і бульбочки не утворюються. Азот мінеральних добрив є інгібітором азотфіксації. Проте невисокі стартові дози азотних добрив (20–30 кг/га д. р.) сприяють активнішому розвитку рослин на початку вегетації і зазвичай не знижують, а навіть поліпшують природну властивість бобових культур до симбіозу.

Використання бактеріальних препаратів має велике агрономічне значення в підвищенні продуктивності бобових культур для сівозміни. Так, після збору врожаю бобових на полі залишаються післяжнивні рештки рослин з високим вмістом азоту. Це не лише сприяє його накопиченню, а й пришвидшує мінералізацію останніх, підвищує доступність елементів живлення та збільшує врожай наступних культур.

Для виробництва бактеріальних препаратів використовують також асоціативні азотфіксатори-діазотрофи, здатні в асоціації з небобовими рослинами поліпшувати їх азотне живлення. Фіксація атмосферного азоту таким способом на порядок нижча, ніж бобовими культурами, і не може бути достатньою для повноцінного формування врожаю. За літературними даними, обсяги асоціативної азотфіксації різні. Залежно від виду рослин і ґрунтово-кліматичних умов вони можуть становити від З– 50 кг/га азоту за рік у регіонах з помірним кліматом до 200–600 кг/га у регіонах з тропічним кліматом.

Активність несимбіотичної азотфіксації залежить від забезпеченості ґрунту легкодоступними органічними речовинами, його вологості, температури, гранулометричного складу, аерації, концентрації вуглекислого газу, наявності доступних сполук макро- і мікроелементів. На думку Є. Н. Мишустіна, використавши на добриво 1 т соломи, можна додатково отримати 5 кг фіксованого азоту.

Позитивну дію асоціативних азотфіксаторів можна звести до чотирьох основних чинників: збільшення кількості доступного біологічного азоту, що становить 30–50 кг/га на рік; створення бактеріями стимулювальних речовин гормональної природи, зокрема з кореневих виділень; збільшення поверхні кореневої системи, що сприяє підвищенню використання інших елементів живлення та захисту від патогенної ґрунтової мікрофлори. Поліпшується також якість врожаю (збільшення вмісту цукру в коренеплодах буряків; крохмалю в бульбах картоплі; знижується вміст нітратів в овочах) і скорочуються строки його достигання.

Нині створено низку мікробних препаратів на основі азотфіксувальних бактерій для різних видів сільськогосподарських культур. Це зокрема ризогумін – для передпосівної інокуляції насіння сої і гороху; ризобофіт – для широкого спектра бобових культур; діазофіт – для попередньої бактеризації пшениці й рису; діазобактерин – для бактеризації жита, гречки, злакових трав; мікрогумін – для інокуляції ячменю і гречки; біогран, азотобактерин, агрофіл – для бактеризації овочевих культур.

Для деяких культур обробка мікробними препаратами – незамінний агрозахід. Крім бобових культур мікробні препарати застосовують для гречки, оскільки вона має певні особливості азотного живлення. За надмірного азотного живлення рослини починають "жирувати", формують велику вегетативну масу і знижують зернову продуктивність. При використанні бактеріальних препаратів азот надходить у рослини в оптимальних кількостях відповідно до фаз їх росту й розвитку, що сприяє підвищенню продуктивності рослин.

Мікробні препарати на основі фосфатмобілізувальних мікроорганізмів

Ці бактерії здатні збільшувати доступність фосфору для рослин, що міститься у важко- доступних сполуках ґрунту. Фосфатмобілізувальні мікроорганізми ферментативно гідролізують органічні форми фосфатів, кількість яких у ґрунтах іноді досить велика, тому це може значно поліпшувати фосфорне живлення інокульованих рослин. Крім того, мікробні метаболіти активно розчиняють мінералофосфати, залучаючи їх із неактивної частини ґрунту до обміну речовин у рослинах. Фосфатмобілізувальні бактерії роду Pseudomonas sp. також характеризуються високим продукуванням гормонів, сприяють повнішому розвитку кореневої системи внаслідок специфічної дії ауксинів, які збільшують інтенсивність адсорбції нею речовин; гіберелінів, які сприяють подовженню клітин кореня; цитокінінів, що активізують поділ і гальмують процеси старіння кореня.

Особливістю фосфорного живлення інокульованих рослин є здатність використовувати елементи живлення з нижніх шарів ґрунтового профілю, куди проникає їх коренева система. При цьому фосфор переміщується також у верхній шар ґрунту і залишається в ньому з пожнивно-кореневими рештками, його в подальшому можуть використати наступні культури.

В Україні зареєстровано мікробні препарати на основі фосфатмобілізувальних мікроорганізмів поліміксобактерин та альбобактерин – для інокуляції буряку цукрового, кукурудзи, льону, пшениці, ріпаку, соняшнику.