Розділ «ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ»

Голос абата пом’якшав. Жульєн, на превеликий сором, відчув, що очі його зросилися слізьми. Йому так хотілося кинутись в обійми друга; він не стримався і сказав абатові, намагаючись надати своєму голосу якомога більше мужності:

— Батько ненавидів мене з самої колиски; це було мов велике нещастя, але я не нарікатиму на долю, — у вашій особі я знайшов батька, пане.

— Гаразд, гаразд, — мовив абат, схвильований. Потім додав, зрадівши нагоді зробити зауваження, достойне ректора семінарії: — Не треба ніколи казати «доля», сину мій, — кажіть завжди «провидіння».

Візник спинився; кучер підняв бронзовий молоток на величезних воротях; це був палац де Ла-Моль, а щоб у перехожих не виникло сумнівів, слова ці були вирізьблені на чорній мармуровій дошці над ворітьми.

Ця бундючність не сподобалась Жульєнові. «Вони так бояться якобінців! їм ввижається за кожним парканом Робесп’єр і його візок. Можна померти зо сміху, бачачи їхній страх, а вони виставляють напоказ свої особняки, немов навмисне, щоб чернь під час повстання могла їх відрізнити й сплюндрувати». Жульєн поділився своїми думками з абатом Піраром.

— Ах, бідний сину мій, вам незабаром доведеться бути моїм вікарієм! Які жахи спадають вам на думку!

— Як на мене, немає нічого простішого, — відповів Жульєн.

Поважний вигляд воротаря і надзвичайна охайність подвір’я викликали в нього захоплення. Стояв теплий, сонячний день.

— Яка чудова архітектура! — сказав Жульєн своєму другові.

Насправді ж це був один із отих незграбних палаців Сен-Жерменського передмістя, збудованих незадовго до смерті Вольтера. Ніколи мода і краса не були такі далекі одна від одної.

II. ВСТУП У СВІТ

Смішний, зворушливий спогад: перша вітальня,

в яку вступає сам, без підтримки, вісімнадцятирічний юнак.

Досить було єдиного погляду жінки,

щоб схвилювати мене. Що більше хотів я сподобатись,

то незграбнішим ставав: усе мені уявлялося

в якомусь несправжньому світлі: то я без усяких

підстав довірявся комусь, то бачив у людині

ворога тільки тому, що вона суворо на мене

глянула. Але все-таки серед усіх тих жахливих