і лабіринт химерний — кожна днина.
Ми ті, хто йдуть. Хмарина, що направду
в західну розпадається годину, —
ось образ наш. Троянда без упину
на іншу обертається троянду.
Ти море, і хмарина, й забуття.
І все, що втратив ти без вороття.
II
Пливуть повітрям гори безпечальні,
чи то сумні й хмурні тримають путь,
потьмарюючи день. Звичайно звуть
їх хмарами. В них форми надзвичайні.
Шекспір одну завважив. На дракона
вона скидалась. В надвечірній час
він в слові блиск її відбив, і нас
донині тішить хмара та червона.
Так що є хмари? Форми випадкові?
Чи Бог, що нескінченний труд вершить,
їх потребує, й кожна з них — це нить
у тканій ним картині загадковій?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вибрані поезії» автора Хорхе Луїс Борхес на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зі збірки «Змовники»(1985)“ на сторінці 5. Приємного читання.