Розділ «Йоун Колфер Список бажань»

— Помічницю?

— Тебе.

— Я тут тільки через те, що мушу бути, сам казав.

Лоурі кивнув головою.

— Я знаю. Але, може, ти вже доклала до цього часточку свого серця.

— Е ні, Макколе. Нема чого на мене покладатися. Усе дарма. Я ніколи нікому не допомогла, навіть собі.

— О, то хто з нас іще нюня?

— Закрийся, ти, старий розпухайло.

— Надзвичайно чемно. Хіба тебе не вчили, як поводитися зі старшими?

— Ти застарий як на старшого. Ти просто викопна рештка.

— Дуже смішно. Якби я був на сто років молодший…

Так між тілом і духом заклюнулись перші паростки порозуміння. І хоча Меґ Фінн навіть не помітила, в її аурі спалахнуло декілька нових блакитних смужок.

На вході до телестудії РТІ стоїть охорона. Дублінський викидайло з коротко стриженим волоссям і ні грамом співчуття до тих, хто намагається пройти.

— Забирайся. Геть звідси, — гарикнув охоронець на ім’я Деззі, написаному на його беджі.

— Та послухайте мене хвилиночку, — мовив Лоурі. — Я прийшов зустрітися з Сесилі Ворд.

Охоронець відірвав очі від монітора.

— Ага, ти і ще купа втюханих старих придурків.

Лоурі обурився:

— Перепрошую, юначе, але так сталося, що ми з пані Ворд друзі.

— Ага, а я Леонардо ді Яктамйого.