Розділ «Йоун Колфер Список бажань»

— Звичайно, треба було, — погодився Деззі. — Мені здається, я вже чув усі можливі вибачення.

Лоурі заплющив очі. Цілий рік не було до кого мовити. А тепер дві розмови одночасно.

— Я ніколи туди не пройду.

— Ти можеш заспівати це, дідусю.

Меґ підлетіла ззаду до незворушного дублінця.

— Наскільки я розумію, мозок — наче фортеп'яно. Треба лише правильно натискати клавіші. — Вона закачала рукави і застромила руку охоронцеві у вухо по лікоть.

— Бр-р-р, — скривився Лоурі. — Яке паскудство.

— Стережися, я можу оскаженіти щомиті.

Меґ скреготала зубами, доки копирсалася в голові охоронця.

— Ага, ось воно. Приготуйся скоритися цілковито й беззаперечно.

Лоурі здалось, що він почув, як Меґ натиснула якийсь внутрішній перемикач.

— Слухаюсь.

Деззі й справді не той став. Почав стукати коліньми одне об одне й трясти руками, наче перебираючи струни.

— Гм-м, — Лоурі розмірковував уголос. — Він мені когось нагадує.

— Так, того патлатого рок-н-рольника.

Враз Деззі завантажив кліп на пісню того співака, достоту повторюючи всі його викрутаси стегнами й тремтіння губ.

— Упс, — сказала Меґ. — Не та кнопка.

Вона спробувала знову. Меґ шукала кнопку, як ведмідь вулика.

— Здається, ось вона.

Втішного було мало. Тепер Деззі іржав, як кінь.