Розділ «Йоун Колфер Список бажань»

— Окей. Але тобі не сподобається.

— Байдуже. Розповідай.

Меґ розповіла. Лоурі не сподобалось.

Розділ 6

Поціломки Сессі

Вони сіли в автобус. Навіть Лоурі перестав бурчати, так чудово було їхати. Стояв яскравий весняний день, вулиці вирували, наче річка. Звичайно, Лоурі є Лоурі, він не міг тішитись довго.

— Слухай, привиденяточко. А де мій старий одяг?

— Викинула.

— Що? Я носив той піджак майже двадцять років!

— Я знаю, він про це розповідав.

Дублін є Дублін: нікому нема діла до старого, який їде собі в автобусі й говорить сам до себе.

— Ти не мала права!

— То ти серйозно збираєшся поцьомати Сессі чи як?

— Усмерть серйозно, перепрошую за вираз.

— Навряд чи вона б захотіла поцілувати якогось старого придурка з купою смердючих лахів у руках. Я тобі скажу більше. Тобі поталанило, що у “Таунсендз” не продають білизну, а то твоїм допотопним трусам був би повний капець, як і іншим лахам.

Лоурі зблід.

— Як ти…

— Еге ж, я бачила твою стару зачухану майку. Це видовище я пам’ятатиму до кінця своїх… — Меґ замовкла, усвідомивши, що вона вже давно мертва.

— Знаю, Меґ, — сказав Лоурі, вперше називаючи її на ім’я. — Усі ми думаємо, що житимемо вічно. А тоді — раз! Наш час минув, а ми не зробили нічогісінько з того, що планували. Але не я. Я маю час виправитись. А ще я маю помічницю.

Меґ шморгала носом, хоча жодної сльозинки не скотилось по її обличчю.