Розділ «Йоун Колфер Список бажань»

— Я хто, запитати дівчинка. — Істота пирхнула. — Хто я? Я тут жити. Ти тут вриватись. Ані привітань. Ані промов. Лише байдужість і тупість.

Меґ зважила свої шанси. Істота досить маленька; може, вдасться луснути її камінцем і втекти по драбині. Але куди втекти? Куди?

Істота почухала прищувате обличчя.

— Вибачте Флітові, панночко. Гості ніколи не зупинятися. Летіти собі. Летіти, летіти, летіти.

— Де я? — запитала Меґ.

Фліт розвів руками.

— Де? У тунелі, дівчинко. У тунелі. Життя… тунель… після життя.

Меґ зітхнула. Саме цього вона боялася. Отож, мертва.

— А ти хто?

— Колись бути людина, — зітхнула істота. — Погана людина. Тепер кліщ. Тунельний прибиральник. Флітова спокута. Дівчинко, дивитися. — Фліт зняв плетеного кошика з петлі на стіні. — Осад з душ. Тунельне сміття.

Меґ зазирнула в кошик. Він був повний розжарених камінців. Блакитних, звичайно. Блакитні камінці вона, звісно, могла собі уявити, проте зараз ладна була заприсягтися, що камінці співають.

Фліт з любов’ю погладив камінці.

— Двісті кошиків. Потім Перлисті Ворота.

Меґ кивнула головою. У цьому є рація, подумала вона. Щось на кшталт публічного сервісу.

— Тобто… тобто я… кліщ? Так?

Флітові таке запитання видалося кумедним.

— Дівчинка? Кліщ? О, ні, ні, ні, негативно відповідати. Єдина дівчинка на мільйон більйонів. Фіолетовий колір.

— Я не…

Фліт дав Меґ кілька легких ляпасів.

— Вуха розтулити, дівчинко! Блакитний колір — Перлисті Ворота. Червоний колір — Пекло. Фіолетовий — серединка на половинка.