Розділ «Йоун Колфер Список бажань»

— Ні. Особливу душу. Гадаю, якби вона з’явилась біля Перлистих Воріт, ми змогли б поторгуватися.

— Поза обговоренням. Безневинна душа в Пеклі. Не може бути й мови.

— Аж ніяк не безневинна. Ми чекаємо на неї тут унизу сьогодні. Навіть не знаю, як їй вдалось утекти.

— Гм… — Петро перебирав пальцями свою сиву бороду. — Дай-но мені статистику.

— Ось. Меґ Фінн. Чотирнадцять років. Ірландка. Вибух газу.

Петро повів пальцем до літери “ф”.

— Фінн. Фінн. Ось вона. Меґ Фінн. Непоганий перелік дрібних злочинів. І жодного позитивного бала. Єдиний великий плюс наприкінці. Зажди, я підрахую.

Петро провів пальцем уздовж колонок і поганих, і добрих учинків, підраховуючи бали, і насупився.

— Гм. Не все так просто.

— А що хіба?

— Зачекай трохи, Вулику. Я зараз надішлю повідомлення на твою трубку.

Миїші обладнав телефони сканером, факсом і мейлом. Петро затримав трубку над потрібною сторінкою і натиснув на кнопку “Надіслати”. За кілька секунд він почув, як його співрозмовник видихнув:

— Чорт мене забирай.

Петро ледь помітно посміхнувся:

— У тебе такий самий результат, як в у мене?

— Так. Абсолютно порівну. Нульовий баланс. Вона врятувалася в останню хвилину. Я не бачив такого ще з…

— Ще з часів того патлатого рок-н-ролера.

— Саме так. А коли він повернувся на Землю, то побачив, чого накоїв.

Петро на хвильку замислився:

— Це дуже небезпечно, Вулику. Через таке починалися війни.