Розділ «Йоун Колфер Список бажань»

— На землі мої методи було, так би мовити, заборонено, через професійну етику. А тут…

Він міг не продовжувати. На права людини в Пеклі мало зважали. Миїші витяг зі своєї чарівної скриньки якусь бридоту — щось на зразок моніторчика на металевій ніжці. Без жодних вагань комп’ютерний геній застромив пристрій у драглі Ригаччиного мозку.

Вельзевул здригнувся. Миїші — ще той покидьок. Доктор Франкенштейн проти нього — пластун-початківець.

— Мозковий шпичак. Я люблю цю цяцянку. Мозкові електричні імпульси і є джерелом енергії. Оригінально, я б сказав.

— Авжеж, — погодився Вельзевул, зомліваючи.

Миїші витяг дистанційку з кишені свого дизайнерського костюма, обтираючи об шовк поналипалий мозок.

— Зараз подивимося, що цей кент бачив.

Крихітний екран увімкнувся, і обидва демони побачили, як вони вирячуються на самих себе — так, як їх бачив Ригачка. Обтяжливе враження. Від такого могла й голова розболітись.

— Що робиш, неодупо?

Миїші прикусив спідню губу, щоб не бовкнути чогось у відповідь. Вельзевул розмірковував.

Треба простежити за цим комп’ютерним генієм. Зазнається.

— Я перекручу.

Зображення зрушило з місця і поїхало в зворотному напрямі. Ригачка спускався тунелем і знову був живий. У спогадах, звичайно.

— Стоп. Покажи.

Ригачка знову шкірився на пенсіонера, якого долали корчі.

— Мені подобається цей хлопчина, — мовив Миїші. — Самородок.

— Чорнороб, — пирхнув Вельзевул, як завжди, удавано. — Окей, зупини.

Миїші затарабанив по клавіатурі, і картинка спогадів застигла. Зображення мигтіло. Меґ Фінн стурбовано схилилася над тілом пораненого.

— Ага! — вигукнув Вельзевул. — Вона захищала цього старого. Ось що дозволило їй утекти. Які шанси? Мільйон до одного.

Миїші хутенько порахував на калькуляторі.