За кілька секунд перед ним постав блідий і змарнілий Гаррі Босуелл.
— Боже милий, — жахнувся Макс. — Що це з тобою?
Гаррі обтер губи тильним боком долоні.
— Замучила ця треклята морська хвороба!
— А я гадав, що ти не знаєш цієї проблеми.
Гаррі похитав головою.
— Мене вивертає від самого вигляду хвиль. Правду кажучи, я б хотів решту часу взагалі не підводитися з ліжка. Скажи, чого тобі?
— Чи не зміг би ти піти зі мною? Я хочу тобі дещо показати.
Гаррі опустив очі, і Макс тільки зараз утямив, що його друг стоїть на порозі в самому спідньому. Репортер усміхнувся. Тоненькі ніжки, бліда шкіра, чимале черевце — фотограф мав досить жалюгідний вигляд. Проте зі справою, про яку він мав розповісти, не можна було зволікати.
— Одягайся мерщій, — сказав він. — Я чекатиму на тебе в коридорі.
За деякий час Гаррі вийшов із каюти — тепер уже в своїх техаських штанях і вельветовій сорочці. Мокре волосся фотографа було зачесано за вуха.
— Невже це так важливо, що не можна було почекати до завтра?
— Сам побачиш. Мені здалося, що це тебе зацікавить.
— Ти знайшов у трюмі скарби?
— Приблизно так, — сухо відповів Макс.
Разом вони спустилися у трюм, і Пеппер міцно причинив за собою кришку люка, щоб бути певним, що за ними ніхто не стежить. Справа в тому, що Уїлсон узяв із собою охорону, яка складалася з надзвичайно запальних найманців. Ці молодики ладні були битися з найменшого приводу. Невідомо, що їм спало б на думку, якби хтось дізнався про Максове відкриття. Адже сторонні не мали заходити у трюм.
— Це тут, — промовив Макс.
Він відсунув клямку і штовхнув важкі залізні двері. Почувся скрегіт. В обличчя їм ударила хвиля гарячого, насиченого нафтовими випарами повітря, а гуркіт моторів зробився гучнішим. Макс клацнув вимикачем, і спалахнуло кілька тьмяних ламп. Приміщення мало близько десяти метрів завдовжки й не менше чотирьох завширшки. Крім звичайного вантажу, тут стояло кілька дерев’яних ящиків, на яких чорною фарбою було проставлено ініціали Уїлсона.
Гаррі розчаровано фиркнув.
— І це все, що ти хотів мені показати? Уяви, що я вже їх бачив. Брав участь у вантажних роботах. Чи ти забув?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Скляне прокляття» автора Тімайєр Томас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 2 Острови часу“ на сторінці 11. Приємного читання.