Розділ «Герман Брох Смерть Верґілія»

о їхній початок і їхній кінець, повік нерозривні,

о, то знання про богів небожистість породжує сміх — знання, спільне для Бога й людини,

воно постає у бентежно-бентежливій, прозористій

спільності зоні,

що демонічно спинається між потойбічним і поцейбічним,

щоб у ній, у похмурій цій зоні демонів,

могли і любили стрічатися Бог і людина,

й коли в колі богів першим належить сміятися Зевсові,

то сміх у богів викликає людина,

точнісінько так,

як у коловерті неспинній жартівливо-поважного упізнавання

поведінка тварини викликає в людини сміх,

точнісінько так,

як Бог віднаходить себе у людині, а людина себе — у тварині,

і людина підносить тварину до Бога,

а Бог повертається через тварину в людину;

Бог і людина поєднані в тузі, та перед сміхом безсилі вони, бо це — гра,

у якій первобутньо-раптово змішалися всі до одної сфери

й улягли її доленосним правилам,

гра, у якій первобутньо-раптово первобутнє сусідство відкрилося,