Розділ «Частина третя»

– А стріляні гільзи?

Осмунд Бйорнстад перевів погляд із Симона на Карі й знов на Симона. Потім – з посмішкою самовдоволеного ілюзіоніста – витяг з кишені піджака поліетиленовий пакет.

Він потеліпав пакетом у Симона перед носом. У пакеті брязкали дві порожні гільзи.

– Вибачай, що ламаю твою версію, татусю, – сказав він. – Крім того, великі кульові отвори в тілах жертв свідчать про набагато більший калібр, ніж той, з яким ми мали справу у випадку Айнете Іверсен. І на цьому ми завершуємо нашу екскурсію. Я сподіваюсь, вам усе сподобалось.

– Перш ніж ми підемо, у мене три питання.

– Я слухаю, старший інспекторе Хефасе.

– Де ви знайшли стріляні гільзи?

– Поруч з тілами.

– А де була зброя потерпілих?

– У них не було жодної. Останнє запитання?

– Це вас начальник поліції просив бути привітним і провести нам екскурсію?

Осмунд Бйорнстад розсміявся.

– Можливо, через мого шефа в КРИПОСі. Адже ми завжди виконуємо те, що нам наказують наші боси. Правильно кажу?

– Так, – сказав Симон. – Якщо хочемо просування в кар’єрі, саме так ми робимо. Спасибі за екскурсію.

Бйорнстад залишився в кімнаті, а Карі вийшла за Симоном. Вона зупинилась позаду нього, коли Симон замість того, щоб іти до ліфта, попросив у рудобородого криміналіста ліхтарик і підійшов до кульового отвору в стіні. Спрямував у нього промінчик ліхтарика.

– Нільсе, ви що, кулю вже витягли?

– Це напевне старий отвір – ми в ньому кулі не знайшли, – сказав Нільс, з лупою в руках оглядаючи підлогу навколо тіла.

Симон присів, змочив слиною кінчики пальців і притиснув їх до підлоги під кульовим отвором. Він підніс руку і показав пальці Карі. Вона побачила на кінчиках його пальців крихітні частинки тиньку.

– Дякуємо за ліхтарик, – сказав Симон.

Нільс подивився на нього, коротко кивнув і взяв свій ліхтарик.