Розділ «Чвара королів»

— Кажи ім’я, і до нього прийде смерть. Назавтра вранці, на повороті місяця, за рік від сього дня — вона прийде. Чоловік ньє літає, мов птах, але він переставляє одну ногу, потім іншу, і одного дня чоловік вже там, і тоді король помирає.

Він став коло неї на коліна, опинившись лицем до лиця.

— Дівчинка шепоче, коли боїться казати вголос. Шепочи зараз. Це Джофрі?

Ар’я наблизила вуста йому до вуха.

— Це Якен Ха-Гар.

Навіть у палаючому сараї, у залізах, оточений стінами вогню, він виглядав не таким збентеженим.

— Дівчинка… схотіла пожартувати.

— Ви заприсяглися. Боги чули вашу клятву.

— Боги справді чули. — Раптом у його руці з’явився ніж з вузьким лезом, завширшки з її мізинець. Ар’я не знала, для неї він чи для нього. — Дівчинка плякатиме. Дівчинка втратить єдиного друга.

— Ви мені не друг. Друг би допоміг. — Вона ступила крок геть від нього, стала на носаки і наготувалася на випадок, якщо він кине ножа. — Друга я б нізащо не вбила.

Посмішка з’явилася на Якеновому обличчі, але миттю зникла.

— То дівчинка… могла б назвати інше ім’я, коли б друг їй допоміг?

— Дівчинка могла б, — погодилася Ар’я. — Тільки якби друг допоміг.

Ніж зник.

— То ходімо.

— Просто зараз?

Вона навіть і не гадала, що Якен діятиме так швидко.

— Чоловік чує шепіт піску в годиннику. Чоловік не спатиме, поки дівчинка ньє забере назад певне ім’я. Тому зараз, зла дитино.

«Я не зла дитина», подумала вона, ««я лютововчиця і привид Гаренголу». Вона запхала ручку мітли назад до схованки і пішла за Якеном з божегаю.

Незважаючи на годину, Гаренгол аж кипів життям. Прихід Варго Хапа знуртував усі замкові звичаї. Вози, воли та коні вже зникли з двору, але клітка з ведмедем лишилася. Її підвісили на важких ланцюгах за кілька стоп від землі, на вигнутому мості, що розділяв зовнішній та середній двори. Кільце смолоскипів заливало майданчик світлом. Дехто з хлопців при стайні кидав камені, аби примусити ведмедя ревти та гарчати. Навпроти через двір з дверей вояцької трапезної теж лилося світло, а заразом чувся стукіт кухлів та галас вояків, які вимагали ще вина. Десяток голосів підхопив пісню горловою мовою, чужою та дивною для Ар’їних вух.