Розділ «Чвара королів»

— Собі залиш того рожевого черв’яка! — Вона викрутила в нього з рук списа і ратищем збила на підлогу. — А мені дай дерево та залізо!

Лисий зігнувся навпіл на підлозі, а решта наскочників зареготала на все горло.

Теон теж сміявся разом з усіма.

— Гаразд, згодишся, — нарешті мовив він. — Бери собі цього списа, Стиг знайде іншого. Тепер ставай на коліно та присягай на вірність.

Коли більше ніхто не виявив бажання присягати новим господарям, замкову челядь розігнали з трапезної, наказавши робити свою справу і не чинити клопоту. Ходорові доручили віднести Брана до ліжка. Обличчя стайняреві спотворили биттям; ніс йому напух, а одне око заплющилося.

— Ходор, — схлипував він розбитими губами, піднімаючи Брана здоровезними скривавленими долонями і виносячи назовні під дощ.

Ар’я IX

— Тут є привиди, точно тобі кажу. — Мантулик вимішував хліб; руки по лікті вкривало борошно. — Пія одного зустріла у маслярні минулої ночі.

Ар’я зробила губами непристойний звук. Пія завжди когось стрічала у маслярні. Зазвичай то були голі хтиві чоловіки.

— Можна мандрику? — спитала вона. — Ти ж їх напік цілу тацю.

— Мені й треба ціла таця. Пан Аморі їх полюбляє.

А ось пана Аморі вона ненавиділа.

— То давай на них плюнемо.

Мантулик злякано озирнувся. У кухні було повно тіней та відлунь, але всі кухарі та кухарчуки спали на просторому поді понад пічками.

— Дізнається!

— Не дізнається, — заперечила Ар’я. — Плювки на смак ніякі.

— Якщо дізнається, то батогами відшмагають мене. — Мантулик припинив вимішувати тісто. — Ходи звідси, га? Зараз же глупа ніч.

Справді, стояла ніч, та Ар’я не зважала. Навіть найтемнішої ночі кухня ніколи не замовкала зовсім: там завжди хтось качав тісто для вранішнього хліба, мішав у казані дерев’яною ложкою або різав свиню, щоб подати свіжини панові Аморі на сніданок. Сьогодні в кухні не спав Мантулик.

— Якщо прокинеться Балух і помітить, що тебе нема… — почав був Мантулик, та Ар’я його перебила:

— Балух серед ночі не прокидається.