Розділ «Чвара королів»

Кетлін напружилася.

— Я сподівалася допомогти вам укласти мир, ласкавий пане. А вести війну не допомагатиму.

Ренлі здвигнув плечима.

— Насмілюся гадати, мосьпані, що й без ваших двох тузнів людей ми якось упораємося. Я не хочу, щоб ви брали участь у битві, а хочу тільки, щоб подивилися.

— Я була у Шепітній Пущі, пане мій. І надивилася там різанини досхочу. Сюди я прибула послом…

— І послом відбудете, — кивнув Ренлі, — але спершу наберетеся трохи розуму. Ви побачите на власні очі, яка доля спіткає бунтівника, і самі розкажете синові. Та боятися не треба, ми вас вбережемо.

Він обернувся, щоб віддати накази.

— Князю Матісе, ви поведете серединний полк головних сил. Брисе, беріть собі полк лівої руки. Полк правої руки очолю я. Князю Естермонте, ви стаєте на чолі сторожового полку.

— Покладайтеся на мене, як на себе, ваша милосте, — відповів князь Естермонт.

Подав голос князь Матіс Рябин.

— Хто ж очолить передовий полк?

— Ваша милосте! — схопився пан Джон Фосовей, — благаю про честь!…

— Благай, та місце знай, — відрізав Гвияр Зелений, — право першого удару має належати комусь із королівської сімки.

— Щоб зламати стіну щитів, однієї гарненької накидочки замало, — заперечив Рандил Тарлі. — Я вів на бій передовий полк Мейса Тирела, коли ти, Гвияре, ще смоктав мамчину цицьку!

В шатрі зчинився гармидер: усі присутні гучно оголошували про свої права. «Лицарі літа», подумала Кетлін. Ренлі здійняв руку догори.

— Годі вже, панове товариство! Якби я мав тузінь передових полків, то дав би всім вам по одному. Але ж найвища слава за всіма правами мусить належати найліпшому з лицарів. Першого удару завдасть пан Лорас.

— З радістю в серці, ваша милосте. — Лицар Квітів став на коліно перед королем. — Дайте мені ваше благословення і хорунжого з вашим прапором. Хай олень та троянда майорять у битві пліч-о-пліч.

Ренлі озирнувся.

— Брієнно!

— Ваша милість? — Вона досі мала на собі блакитну лицарію, хоча зняла шолома. У напханому людом наметі було спекотно; піт приліпив їй пасмо солом’яного волосся до широкого незугарного обличчя. — Моє місце коло вас. Адже я присягнулася затуляти вас від усякого лиха…