Розділ «Чвара королів»

Але ж Теон десять років прожив у Зимосічі й не хотів рушати на війну без доброго коня. Нерозважливість князя Ботлика виявилася для нього щасливою: огир мав норов, чорніший за його шкуру, переважав статурою більшість швидких румаків, хоча поступався тим, на яких зазвичай їздили важкі латники. Втім, і сам Теон виріс не таким здоровилом, як багато лицарів, тому кінь чудово йому пасував. Тварина аж виблискувала вогнем з очей, а коли зустріла нового господаря, то вишкірила усі зуби і спробувала оббілувати йому обличчя.

— Він має ім’я? — спитала Есгред Теона, поки він сідав у сідло.

— Веселун.

Він подав їй руку та втягнув поперед себе у сідло, де міг обійняти, коли вони рушать.

— Колись один знайомець сказав мені, що я веселюся не з того, з чого слід.

— А чи справді?

— Тільки в очах тих, хто взагалі не веселиться. — Він подумав про батька та дядька Аерона.

— А чи зараз вам весело, мій пане принце?

— Ще б пак!

Теон сягнув навколо її стану, щоб узяти повід. Вона була мало не одного з ним зросту. Волосся не завадило б помити, на прегарній шиї рожевів рубець, але запах її йому подобався: сіль, піт, жіноча зваба.

Повернення до Пайку обіцяло вийти далеко цікавішим, ніж приїзд до Княж-Пристані.

Коли вони вже добряче від’їхали від містечка, Теон поклав їй руку на груди. Есгред простягнула свою і відкинула її.

— Я б радше тримала обидві руки на поводі, поки твій чорний звір не скинув нас обох та не захвицяв до смерті.

— Я з нього такі вибрики повибивав.

Якийсь час Теон не робив нових спроб, тільки теревенив про погоду (сіру та похмуру, відколи він приїхав, ще й з частими дощами) та розповідав про вояків, яких убив у Шепітній Пущі. Завівши розповідь про те, як близько він підібрався до самого Крулеріза, він знову ковзнув рукою на те саме місце. Груди в неї були невеличкі, та їхня твердість припала йому до смаку.

— Не треба вам цього робити, пане принце.

— Ще й як треба. — Теон трошки стиснув пальці.

— Ваш зброєносець дивиться.

— Нехай. Він нікому не розповість, обіцяю тобі.

Есгред зняла його пальці зі своїх грудей, і цього разу міцно їх затиснула. Руки вона мала дуже сильні.