Розділ «Чвара королів»

— Не знайдеш. Твоя мати живе тепер на острові Харло зі своєю сестрою. Там не так вогко, а її мучить кашель. Сестра ж твоя повела «Чорний вітер» на Великий Вик з посланням від твого вельможного батька. Будь певний, вона скоро повернеться.

Теонові не треба було нагадувати, що «Чорний вітер» — то Ашина лодія. Свою сестру він не бачив десять років, але таку дещицю про неї знав. Чудернацько виходить, що вона назвала свій корабель саме так — бо ж Робб Старк мав вовка на ім’я Сірий Вітер.

— Старки сірі, Грейджої чорні, — пробурмотів він з посмішкою, — та вітру в голові у всіх вистачає.

Жрець ніяк на те не озвався.

— А що таке з вами, дядьку? — запитав Теон. — Коли мене забирали з Пайку, за вами ніякої святості не водилося. Пам’ятаю, як ви співали старої розбійницької пісні, скочивши на стіл з рогом пива у руці.

— Я був молодий і марнославний, — відповів Аерон Грейджой, — та море змило мої дурощі разом з марнославством. Той чоловік потонув, небоже. Його легені заповнила морська вода, а риби об’їли луску з очей. Коли я знову постав з води, я побачив усе навколо ясним зором.

«Та він не тільки похмурий, а геть навіжений.» Теонові більше до смаку було те, що він пам’ятав про старого Аерона Грейджоя.

— Дядьку, навіщо мій батько скликав мечі та вітрила?

— Він напевно розповість тобі в Пайку.

— Я бажав би дізнатися про його задуми зараз.

— Від мене не дізнаєшся. Нам звеліли не казати жодній живій душі.

— Навіть мені?! — Теон спалахнув гнівом. Він очолював вояків у бою, полював разом з королем, здобув славу в турнірних бугуртах, воював біч-обіч з Брінденом Таллі та Великоджоном Умбером, бився у Шепітній Пущі, взяв до ліжка стільки дівчат, що й порахувати не міг, а його дядько поводиться так, наче він ще досі десятирічний хлопчик!

— Якщо мій батько задумав воювати, я маю знати про його задуми. Я не перша-ліпша «жива душа», я — спадкоємець Пайку і Залізних островів!

— Щодо цього, — відповів дядько, — ми ще подивимось.

Теонові наче ляпаса хтось дав.

— Подивимось?! Всі мої брати мертві. В мого вельможного батька лишився єдиний живий син — я.

— Твоя сестра теж жива.

«Аша», подумав він збентежено. Так, вона старша від Теона на три роки, але ж…

— Жінка може успадкувати стіл, тільки якщо немає прямого чоловічого нащадка, — оголосив він гучно. — Я не дозволю відняти в мене законні права. Застерігаю вас!

Дядько забурчав.