Розділ «Чвара королів»

— Твій хлопець не знадобиться, — загудів глибокий низький голос, — і твій кінь теж. Я доправлю свого небожа в дім його батька.

Говорив той самий жрець, який вів коней вздовж берега. Коли він наблизився, посполиті поставали на коліна, і Теон почув, як корчмар стиха пробурмотів:

— Мокрочуб.

Високий та худий, з лютими чорними очима та великим носом-дзьобом, жрець був вдягнений у пістряву рясу, пофарбовану вихорами зеленого, синього і чорного кольорів — кольорами Потоплого Бога. Під рукою в нього висів міх для води на шкіряному ремені; в чорне волосся, що сягало пояса, і довгу непідрізану бороду були вплетені нитки висушених водоростей.

До Теона повернулися спогади. В одному зі своїх вельми нечастих та коротких листів князь Балон писав, що наймолодший його брат потонув у шторм, а потім, як його вимило на берег, став служителем бога.

— Дядьку Аерон? — спитав Теон, вагаючись.

— Небоже Теон! — відповів жрець. — Твій вельможний батько наказав мені привезти тебе до нього. Їдьмо.

— Хвилинку, дядьку. — Він обернувся до «Міраам» і наказав капітанові. — Гей, мої речі!

Один з жеглярів приніс йому довгого тисового лука та сагайдак стріл, але клумак доброї одежі знесла вниз капітанова дочка.

— Ваша мосць!

Очі її були червоні. Коли він узяв клумака, вона подалася вперед, наче хотіла обійняти його — перед своїм власним батьком, Теоновим благочинним дядьком і ще половиною острова! Теон вправно ухилився.

— Дякую за послугу, дівчино.

— Благаю вас, — заскиглила вона, — я ж так кохаю вас, ваша мосць.

— Мені час їхати.

Він поспішив слідом за дядьком, який вже добряче відійшов берегом. Теон нагнав його за десяток швидких та довгих кроків і мовив:

— Не чекав побачити вас, дядьку. Все-таки десять років минуло. Я сподівався, мій вельможний батько та вельможна матінка зізволять з’явитися самі або ж надішлють Дагмера з почесною вартою.

— Не тобі піддавати сумніву волю Великого Женця Пайку.

Жрець говорив зовсім холодно і моторошно, геть несхоже на того дядька, якого пам’ятав Теон. Аерон Грейджой свого часу ставився до нього найтепліше з усіх дядьків, а сам був легковажний веселун, полюбляв пісні, пиво та жінок.

— Щодо Дагмера, то Репаний Жбан пішов на Старий Вик за наказом твого батька, щоб підняти Мурованців та Тримів.

— З якого дива? Навіщо збираються лодії?